Певно, в кожної матері за своїх дітей душа болить. В мене особливо. Бо спостерігаю, як добивають її чоловік з онуками. У свої 48 вона на вигляд, як моя молодша сестра. Хоча мені – 73.
Колись я їй казала – не варто виходити за Віталія. Я відчувала, що не буде він до доньки добрим, не дбатиме про неї. Але моя Оленка закохалась і нікого не слухала. Якийсь час вони жили з нами. Я бачила, що зять грубий, ніколи допомогу не пропонує. Навіть коли доня завагітніла – він не поспішав допомагати.
Натомість Віталік вимагав, аби Оленка довкола нього бігала. Зранку каву в ліжко носила, сніданок готувала. Хоча він бачив, як їй важко з токсикозом усе це робити. Я намагалась натякати йому, щоб більше шкодував її, та на це отримувала лише грубі відповіді:
– Я самий знаю, як треба! І якщо вже я важко працюю, то можу хоч на піклування дружини розраховувати.
Він і справді багато працював і збирав на квартиру. Згодом в зятя померла бабуся в селі. Він продав її хату, доклав те, що назбирав і придбав квартиру. Та доньку з онуком навіть прописувати там відмовився, а житло на сваху оформив. Така поведінка мені страшенно не подобалась. Намагалась поговорити з Оленою.
– Доню, це неправильно! Ви ж у шлюбі, ти дитину народила. Що ж виходить – він тебе будь-якої миті вижене?
– Та ні. Просто тож його спадок і гроші він заробляв, тож нехай оформляє, як хоче.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Не подобалось мені все це. Після переїзду Оленка знову завагітніла. А коли онуці було всього два роки – мусила на роботу вийти. Адже зять зовсім грошей не давав на особисті потреби. Часом я трохи підкидала, але ж хіба жінка може так, без копійки?
Я все сподівалась, що діти підростуть і підтримуватимуть мою Олену. Але вони стали такими ж егоїстами, як їхній тато. Онуці 16, а вона ніколи матері й прибирати не допомагає. Навіть у своїй кімнаті не прибирає. Я вже мовчу, що така дівка має вміти готувати. Старший онук вже окремо з дівчиною живе. Нещодавно зізнався, що вона вагітна. Так тепер донька ще туди бігає, допомагає.
Мені страшно спостерігати за життям Олени. Вона зовсім не слідкує за своїм здоров’ям, змарніла. Нещодавно я запропонувала їй:
– Залишай вже ти свого чоловіка. Нехай самий з донькою справляється. Переїдь до нас. Може хоч цінувати тебе почнуть.
– Може й справді їх провчити!
– Звісно. А ще краще – поїхали азом в санаторій.
Та коли Олена сказала це чоловікові, він подзвонив мені та так накричав:
– Та скільки ви ще будете в наші справи лізти? Хочете сім’ю зруйнувати?
– Хочу, щоб моя донька довге життя прожила і достойну старість мала.
Згодом Олена зателефонувала й сказала, що нікуди не поїде. В мене серце розривається. Як зарадити? Ви б втручалися в такій ситуації чи ні? От скажіть чесно?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!