На шостому місяці наших з Артемом відносин я дізналася про вагітність. Він зрадів, що скоро стане батьком і одразу запропонував мені вийти за нього заміж. Звісно я прийняла цю пропозицію. Розпочалася підготовка до весілля.
Відгуляли наше свято й відправилися в медовий місяць. Батьки у всьому нас підтримували. Все було гаразд.
Згодом на світ з’явився наш синочок. Чоловік ще під час знайомства твердив, що назве хлопчика Данилком. Чомусь він завжди був переконаний в тому, що у нього ніколи не народиться донька.
Проте наша ідилія швидко закінчилася. Ми не були готові до дитячого плачу, недоспаних ночей та гори брудного одягу. Бабусі з дідусями нам не допомагали, а на няню грошей не було.
У першу чергу такий ритм життя вплинув на мене і моє самопочуття. Я постійно ходила виснаженою й роздратованою. Між нами з чоловіком розпочалися сварки й непорозуміння.
Коли Артем в черговий раз залишив мене одну вдома з малюком я не витримала і заявила йому, що хочу розлучитися. Він навіть не намагався мене зупинити.
Через два дні мої речі були зібрані. Я дочекалася моменту, коли чоловік піде на роботу й переступила поріг нашого дому раз і назавжди. Разом з Данилом ми оселилися в моїх батьків. Процес розлучення показав мені істинне лице колишнього чоловіка. Виявляється, що протягом всього часу він був невдоволений мною як дружиною. Хоча під час спільного побуту Артем ніколи не скаржився на те, як я готую, прибираю чи дбаю за немовлям. А тепер його ніби підмінили. Він навіть не хотів виплачувати аліменти.
На щастя, з цим складним періодом мені допомогли впоратися подруги. Вони відволікали мене, як могли. Ми разом ходили на прогулянки, дивилися фільми і відпочивали.
Коли я відчула, що все ж почуваюся самотньою, то почала дізнаватися інформацію про життя мого колишнього однокласника, який раніше так мені подобався.
Я знайшла його сторінку в соціальній мережі і написала йому. Ми почали спілкуватися. Він проявляв до мене знаки уваги, які змусили мене відчувати себе знову потрібною й бажаною. Зрештою однокласник освідчився мені, а я прийняла його пропозицію.
Данилко полюбив нового тата, який замінив йому рідного. За чотири роки Артем жодного разу не навідав свого сина.
Зовсім скоро я вдруге стану матір’ю. Я така щаслива, що моя доля склалася саме так.
На своєму прикладі хочу продемонструвати те, що кожна жінка має можливість власноруч збудувати свій ідеальний світ. Для цього інколи варто робити перші кроки, які можуть закінчитися таким же хепі-ендом, як у мене з другим чоловіком.
А як ви вважаєте, чи повинна жінка першою проявляти ініціативу в стосунках чи під час знайомства? І чи справді можна змінити своє життя в будь-який момент?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!