Колись я могла стати щасливою жінкою та хорошою мамою. Але, на жаль, ці ідеальні плани зруйнувалися через одну людину.
Мені тоді було 25, я жила окремо від батьків на орендованій квартирі. І якось познайомилася з сусідом, Дімкою. Він мені не раз допомагав продукти піднести додому, щось полагодити чи просто поговорити, поки сміття викидала.
Ну потім він мені зізнався у почуттях, ми почали зустрічатися. До речі, Діма скоро переїхав до мене на квартиру. Сам оплачував житло та комунальні послуги. Мої батьки дуже добре ставилися до Дмитра, часто передавали нам з дачі гостинці, приїздили у гості.
Однак, стосунки з його батьками у мене геть не задалися. Хоча ми жили в одному районі, буквально сусідні будинки, але пані Марина навіть не хотіла до нас зайти. Та і мене в гості не кликала. Якщо бачила десь на дворі – то навмисне переходить дорогу і йде геть, не хоче вітатися. І пан Юрій так само. Обходили мене, наче ворога народу.
– Чому вони так до мене ставляться? Невже я дійсно така погана?
– Сонце, ну в моїх батьків такий характер, не заважай.
Я думала, що вся справа у грошах. Тоді працювала звичайним майстром манікюру в невеличкому салоні. Мої батьки звичайні працівники на заводі. А от пані Марина та пан Юрій великі підприємці, мають великий бізнес у сфері торгівлі. Може, вони хотіли собі сватів та невістку до пари гаманцеві знайти? А тут я, така бідолаха, нігті малюю в салоні.
А потім Діма дуже змінився. Став таким різким, сердитим. Ми могли посваритися через якусь дурничку, типу чай недоцукрувала чи забула помити чашку. Ще й батькам хамив, типу чого це вони без попередження до нас припхалися. Раз з моїм татом так посварився, що він до нас у гості 3 місяці не хотів заходити.
Спершу я думала, що в Дімки просто поганий настрій чи проблеми на роботі. Ну з ким не буває? Ми не ідеальні.
І через рік стосунків Діма нарешті зробив мені пропозицію. Ми і до того обговорювали весілля, як будемо святкувати. Однак, я людина, яка дотримується віри та традицій. Дуже хотіла, аби наші батьки дали благословення на шлюб. Це ж такий родинний ритуал, щось у цьому є таке особливе.
Тоді вже вирішила остаточно піти першою на примирення зі свекрами. Приготувала курочку, запекла картоплю, салатики, купила торт, набір сирів та дороге вино. Заодно відсвяткуємо наші заручини з Дмитром.
Однак, пані Марина тільки скуштувала один шматочок сиру і все. Ні картоплі, ні м’яса не брала, на тарілці лежала одна серветочка.
– Вам не смачно? Чи солі не вистачає?
– Та все нормально, як для собаки.
– Якої собаки?
– Ну як якої. Я такі помиї хіба в село возила і собакам віддавала.
Це для мене було наче ляпас по обличчю. День стояла, готувала, а мені кажуть, що це “помиї”. Діма якось намагався розрядити цю напружену атмосферу, але потім ввімкнув телевізор та удавав, що все нормально.
“Погостилися” ми тільки 30 хвилин. Я зрозуміла, що ніхто мої страви не буде їсти. Тому почала все збирати зі столу.
Мию посуд, і тут на кухню заходить пані Марина:
– Не ображайся, але ти не нашого поля ягідка
– А це тут до чого?
– Ну я його мама, краще знаю, яку дівчину він хоче. Ти не пара. Ну одружитеся ви і що буде? Потім і так заяву на розлучення напишете.
– Мені здається, що це не ваше діло.
– Моє, ще і як моє. Словом, ну роби що хочеш, але благословення я вам не дам.
І після тої вечері Діма мене не підтримав, не заспокоїв. Певно, свекруха йому добре промила мізки.
Через місяць ми розійшлися, Діма переїхав до батьків. Спершу я плакала, думала, що це вже кінець життя, що більше ніколи не зустріну хорошого чоловіка.
Але минуло 4 роки. Я відкрила свій салон краси, розширяю бізнес. Купила машину та квартиру. А Дімка досі ходить сам, “завидний” холостяк. Певно, його мамуська так і не змогла знайти гідну кандидатку синові.
Ніколи не розуміла таких жінок, які все вирішують за дітей, бо вони “мами і краще знають”. Кому ви краще робите? Та нікому? Тільки діти потім страждають.
Сподіваюся, що в Діми все буде добре. Не тримаю на нього зла. Просто він надто залежний від думки батьків..
А Ви зустрічали таких жінок? Що б Ви їм могли порадити?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!