Не очікувала я такого подарунку на Зелені Свята від власних дітей. За що ж вони так зі мною?

Валентина Петрівна була доброю і працьовитою жінкою. Вона виховала трьох дітей: сина Олега і двох дочок Олену та Оксану. Вони жили в трикімнатній квартирі в центрі Львова, яку Валентина Петрівна отримала в спадок від своїх батьків. Валентина Петрівна завжди дбала про своїх дітей, давала їм гарну освіту, одягала і годувала. Вона мріяла, що коли вони виростуть, то будуть їй допомагати і піклуватися про неї на старості.

Але доля виявилася несправедливою до Валентини Петрівни. Її чоловік помер рано від серцевого нападу, а діти виросли і роз’їхалися по своїх справах. Олег став банкіром у Києві, Олена одружилася з поляком і переїхала до Варшави, а Оксана стала моделлю і жила то в Києві, то в інших містах Європи.

Вони рідко навідувалися до матері, а якщо й приїздили, то тільки на кілька годин. Вони не цікавилися її життям, здоров’ям і проблемами. Вони телефонували їй теж нечасто, а якщо й дзвонили, то тільки заради формальності або коли потребували грошей.

Валентина Петрівна поступово змирилася з таким ставленням своїх дітей. Вона знала, що вони зайняті своїми кар’єрами і сім’ями, і не хотіла їм заважати. Вона знайшла собі хоббі: вона любила читати книжки, слухати музику і ходити на екскурсії з клубом пенсіонерів.

Вона мала кілька подруг, з якими часто зустрічалася і обмінювалася новинами. Вона не скаржилася на свою долю, а навпаки, раділа кожному дню і вдячна Богові за все, що він їй дав.

Пошепки

Але одного разу все змінилося. Валентина Петрівна отримала лист від своїх дітей, в якому вони повідомили їй про своє рішення. Вони вирішили продати її квартиру, поділити гроші між собою, а її відправити у дім для літніх людей. Вони написали, що це краще для неї, бо вона не може сама справлятися з утриманням квартири, а в домі для літніх людей вона матиме все необхідне: їжу, медичний догляд, товариство однолітків.

Вони також написали, що вони не можуть приїхати до неї особисто, бо у них немає часу і грошей на подорож, але вони пошлють їй свого адвоката, який підготував усі документи і забере її до дому для літніх людей. Вони попросили її не переживати і не протидіяти їхньому рішенню, бо це для її ж блага. Вони також побажали їй здоров’я і щастя і пообіцяли написати їй листа час від часу.

Валентина Петрівна не могла повірити своїм очам. Вона перечитала лист кілька разів, сподіваючись, що це жарт або помилка. Але немає, це була правда. Її діти хотіли позбутися її і продати її квартиру, яку вона так любила і дбала. Вона почула, як у неї стискається серце і заполощуть сльози.

Вона не розуміла, як таке могло статися. Як вони могли так зробити? Чому вони так ненавидять її? Чого вона заслужила такого ставлення? Вона ж завжди була для них доброю матір’ю, яка все для них робила.

Що порадите жінці? Як їй бути?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!