Мені 43 роки, та я ще жодного разу не мав серйозних стосунків. Зустрічався з дівчатами, навіть пропозиції їм робив, та всі відмовляли. Врешті я зовсім зневірився. Жив та працював. Сенсу селитися окремо не мав, адже мама сама у великій хаті, вже не так самотньо.
До війни я часто їздив на заробітки, тож фінансових проблем вже давно не маю. В хаті зробив гарний ремонт, все оновив, придбав найновішу техніку. Та вже два роки працюю вдома, роблю в людей ремонти. Спочатку думав на фронт піти, та врешті не зміг. Мама в мене старенька, вона інвалід, вмовила мене з нею залишитись.
І ось торік моє життя змінилось. В наше село приїхала жінка з двома дітьми. Вона переселенка з Донеччини. Сільський голова вмовив мене допомогти відремонтувати стару напіврозвалену хату на околиці. Ми з односельцями допомогли. Так я й познайомився з Тетяною, ми почали спілкуватися. Вона періодично приходила і щось просила.
Згодом я зрозумів, що це мій останній шанс. Таня симпатична. Та має вона чоловіка, лиш він в окупації залишився. Та нещодавно вона сказала, що хоче розлучитися. А ще погодиться стати моєю дружиною, якщо я заберу її о себе. Окрилений, я прибіг до мами:
– Мамо, я не доживатиму віку самий, Таня погодилась моєю дружиною стати.
– Сину, ти що не розумієш, вона просто тебе використовує. Не одружуйся з переселенкою!
– Невже ти не хочеш, щоб я був щасливий? Подумай, ти вже стара, що зі мною буде, як тебе не стане?
– Ти знайдеш кращу, яка полюбить тебе!
– Я тебе прошу.
Звісно, я не послухав маму. Адже Таня мені подобається. Я розумію, що вона мене не кохає, але може з часом це зміниться? Я покажу їй, що надійний і працьовитий. Зараз вона готується до розлучення, є деякі проблеми з документами. Потім ми розпишемось.
Та є одна річ, котра мене тривожить. Кохана хоче, щоб після весілля ми жили в моїй хаті з її дітьми, а мама переїхала в стару на околиці. Ненька каже, що ніколи на це не піде. А Таня стверджує, що мама не дасть нам побудувати нормальні стосунки. І я знаю, що це так. Тож що мені робити? Як бути?