Жила-була на світі жінка, яка до всіх була доброю та щирою. Вона ніколи не носила в собі зла, а душу була ладна відкрити кожному, хто про це просив. Та от сталась у неї біда. Почала жінка помічати, що все більше людей роблять їй якесь зло.
– Хіба ж це справедливо?! – раз у раз запитувала дівчина. – Я їм душу свою на блюдечку підношу, а вони туди плюють!
Не знала вона, що робити з тим лихом, та й подалась на пошуки якогось мудреця.
Чи довго шукала, чи ні, а таки натрапила на старого мислителя. Поділилася з ним своїми переживаннями, розплакалася та й стала чекати поради.
– Серйозна в тебе біда. Але не вперше я таке бачу. Знаю, чим тобі помогти, – мовив розважливо мудрець. – Зніми свій одяг, склади його отут в куточку і пройдися так селом, яке бачиш он там за пагорбом.
– Що?! – скрикнула дівчина. – Чого це я маю роздягатися перед людьми, яких не бачила зроду? Хіба ж хто нормальний буде в такому вигляді незнайомим селом гуляти, га? Наді мною ж будуть або сміятися, аби знущатися!
Глянув на неї старий, посміхнувся та й повів далі свою думку.
Якщо вас зацікавила ця стаття, читайте більше за посиланням: https://t.me/+On4TH8CvEjplMjA6
– А хіба ж зараз воно не так? З тебе глузують, тобі в душу плюють всі, кому не лінь. А все чого? Бо відкриваєш ти її перед усіма підряд. Занадто близько ти до себе пускаєш поганих людей. Світ жорстокий, бо в ньому живе зло. І нікуди ти від цього не дінешся. Перестань думати, що як добре будеш до людини ставитися, то вона тобі те дасть у відповідь. Таке рідко буває. А от всістися на голову тобі зможуть дуже швидко.
– І що ж мені робити? Бути до всіх злою, відганяти всіх від себе? – не розуміла нічого дівчина.
Тоді мудрець повів її у свою теплицю. Там росли різні квіти, дерева, де-не-де навіть виднілись якісь фрукти.
– Бачиш, які стиглі плоди? Вони з’явилися недавно. Це дерево я отримав від скупого купця. Він жалівся, що ніяк ця рослина не хоче давати цвіту. Збирався він її викинути. Я купив те дерево, дбав про нього, поливав і захищав від негод. І воно мені віддячило: і цвіт дало, і плоди, і неймовірним ароматом тішить. Дерево відчуло, що мені можна довіритися. І тільки тоді відкрилося. Нам, людям, є чому повчитися в природи.
Відкриватися требі тільки тим, у кому впевнений.
Ще більше цікавих історій читайте за посиланням: https://t.me/+ip4OLY7feqc1OTQy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!