Люди, я от відчуваю, що скоро свою свекруху поведу до якогось психіатра. Бо жінці 60, а вона такі коники показує.
Отож, Ольга Петрівна – дуже цікава особистість. У свої літа досі не знає, ким хотіла бути. Чоловік рано її покинув, вона сама поїхала в Італію на заробітки. За Максимом тоді доглядала покійна бабуся Стефця.
І от коли синові виповнилося 20, то пані Ольга повернулася до України. Однак, привезла 300 євро і все. Шукала тут роботу, працювала на базарі, у магазині. Але щось їй та робота так важко йшла, що вона більше, ніж місяць, не була на одному місці.
Потім пані Ольга почала тягти гроші з сина. Спершу мені це здалося дуже правильним вчинком. Ну син повинен забезпечувати літніх батьків, піклуватися. Однак, замість грошей на продукти чи комунальні послуги вона просить дати їй на шопінг:
– Мені треба нову сукню та косметику!
Раз дали, другий, а вже на третій зменшити фінансову “допомогу”. Максим сам купував їй продукти, оплачував комунальні, аби вона гроші на дурниці не витрачалася.
Зараз у нашій родині трішки складна ситуація з грішми. Чоловіка скоротили на роботі, і я вийшла з декретної відпустки. Нашому синочку тільки рік та 2 місяці, у садку нема вільних місць. А от приватним ми не можемо собі дозволити.
А тут на допомогу нам прийшла свекруха:
– Я буду з Андрійком сидіти. Ну в мені платять, як вашій няні.
Чомусь мені ця ідея сподобалася, хоча чоловік був проти. Однак, іншого варіанту у нас не було
Спершу пані Ольга приходила вчасно. Я залишала їй 200 гривень на день, аби вона мала собі щось купити чи синочку. Вона з ним гуляла, готувала їсти, могла ще вдома трішки поприбирати. Навіть з сусідами добре роззнайомилася.
Однак, потім нам наче хтось наврочив на свекруху і вона знову пустилася берегів. Почала запізнюватися, ходила розсіяна, за онуком майже не слідкувала. Раз приходжу – а в нас на кухні сидить якийсь чоловік незнайомий, чай робить, а вона тортиком пригощає.
Свекруха потім ніяково випровадила гостя. Мовляв, то якийсь сусід, допоміг їй коляску піднести. Але того дня падав дощ, а колеса були чисті. Ну видно, що коляску ніхто на прогулянку не брав.
Останній тиждень пані Ольга до нас не ходила. То її голова болить, то спина ниє, то ще якась болячка. Я була змушена брати на роботі вихідні, через що, відповідно, директор часто лютував.
І тоді я мала термінові справи, чоловік взагалі поїхав до Чернівців у відрядження. Син плакав, вередував. Я зателефонувала свекрусі, аби вона хоча б на 3 годинки прийшла. Але мені відповів чоловічий грубий голос:
– Це хто
– Я..Я невістка
– Чого треба?
– Хочу попросити пані Ольгу, аби вона приїхала до Андрійка.
– Слухай, вона тобі не нянька за викликом! Доросла дівка, сама давай ради зі своєю дитиною!
Той пан ще довго говорив мені “приємні речі” у слухавку. Як потім виявилося, це новий чоловік пані Ольги. Якраз він сидів у мене на кухні та чай пив.
Я про все розповіла чоловікові, що новий коханець свекрухи нахамив та побажав “вдалої” дороги куди подалі.
Однак, на цьому цирк не закінчився. Вчора пані Ольга зателефонувала до Максима, ми якраз йшли спати
– Сину, в мене завтра манікюр. І треба ще за комунальні заплатити.
– Хай тобі хахаль платить.
– У Матвія зарплату затримують. Тобі важко чи що?
Так мамо, уяви, як мені важко. Бо коли нам була потрібна твоя допомога, то ти нахабно відвернулася. Вирішила час з коханцем провести. А зараз проси у мене гроші? Хай твій коханець валить на завод та заробляє на різні забаганки. А до мене більше не смій звертатися, я тобі не банкомат!
З одного боку я розумію, що чоловік трохи грубо відповів мамі. Однак, не став мовчати і йти їй на поступки.
Я сподіваюся, що свекруха отямиться та згадає, що ми її родина. Інакше не бачу сенс далі продовжувати наше спілкування.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!