З Оленою я прожив у шлюбі шість років. Та нещодавно вона таке утнула, досі в голові не вкладається.
Дружину завжди все не влаштовувало, хоча заміж за мене охоче йшла. Ще б пак, я від діда квартиру отримав, ще й хлопцем досить гарним був, чимало дівок на мене зазирали. Тож Олена мала б радіти. Та вже за пів року почала мене пиляти.
– Коли ремонт розпочнемо? Треба сантехніку замінити, унітаз тече.
– Назбираємо грошей і все зробимо.
Та не було їй спокою. Знайшла собі якусь роботу і пропадала там сім днів на тиждень. А коли поверталась додому – постійно мене пиляла. Хоча я теж працював, щоправда, на пів ставки. Ну, не було можливості влаштуватися на повний робочий день.
А ще її постійно дратувало, що до нас в гості приходить моя мама. Хоча вона чудова людина, приносила нам обід і смаколики різні домашні. А Олена прийде, побачить, що ми з ненькою на кухні чай п’ємо, та очі перевертає.
– За весь цей час, що ви чай п’єте можна було б вже шпалери поклеїти!
– Ото вставай і разом з чоловіком роби ремонт. Чого він все самий має? – відповідала мама.
– Може того, що я працюю і гроші заробляю. Він лише тисячу гривень на сигарети викидає. Я вже про пиво мовчу.
А ще Олена не хотіла народжувати. Мама казала, якщо дитину не хоче – то не кохає мене. Певно мала рацію. Хоча дружина все казала, що згодом народить.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Коли почалась війна моя кохана раптом заявила, що їде до Італії на три місяці. Мовляв, там сестра для неї роботу знайшла. А коли повернеться – ми нарешті автівку купимо. Я погодився. Вона поїхала, мені навіть по сто євро надсилала. Та повернулась аж за пів року. Вагітна, на четвертому місяці.
– Невже в нас дитина буде?
– А ти рахуєш так само добре, як працюєш! Любий, я розлучатись приїхала. Одружуюсь там.
– Що знайшла собі старого італійця.
– Та ні, молодого українця, він там все життя живе, гарно заробляє і мене кохає.
– І ти відразу й народити погодилась!
– А чому б і ні! З ним я впевнена у завтрашньому дні та не мушу гарувати цілодобово.
Не міг я повірити, що дружина така підла. Не знаю, чи зможу ще колись довіряти жінкам.
Скажіть, як можна було так вчинити? Чому всі жінки такі меркантильні?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!