– Не переймайся, я за квартирою дивитимусь, ремонт вам зроблю! – Як шкода, що я тоді погодилась на цю пропозицію

На початку війни нам довелося прийняти важке рішення. В Умані наче й безпечно, та прильоти були. Тож ми зібралися їхати до Польщі. Там оселилась кума, котра обіцяла допомогти. 

З чоловіком я розлучена, поїхала з двома дітьми. Раніше ми жили у квартирі моєї бабусі. Вона завжди казала, що заповіт на мене напише. Та не встигла. За законом житло дісталось мамі. Утім вона мене заспокоїла:

 – Нащо тобі гроші витрачати на все це переоформлення. Однаково все моє майно вам залишиться.

Я цілком довіряла мамі. Врешті це найрідніша для мене людина. У квартирі зробила капітальний ремонт. Вклала 5 тисяч доларів в це, замінила вікна й двері. Єдине, що залишилось – стіни пофарбувати чи шпалери поклеїти. Та тоді почались проблеми з чоловіком, розлучення, тож довелося про все це забути. 

Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Жили ми так, як є. Придбали найважливіші меблі. А тоді війна, виїзд в Польщу. Так не хотілося залишати житло, в яке я так багато вклала. Та мама присягалась, що про все подбає.

 – Не переймайся, я за квартирою дивитимусь, ремонт вам зроблю! – обіцяла ненька.

Зі спокійною душею ми поїхали. Та як не намагалися, в Польщі ми не прижилися. Особливо важко було адаптуватися дітям. Та й взагалі – вдома добре, власне житло, а там його ніколи не буде, так і залишимось чужі.

Тож ми вирішили повернутися. Мамі хотіли сюрприз зробити. Подарунків всіляких накупували. Та спочатку вирушили додому, залишити сумки, відпочити. І уявіть мій подив, коли я своїм ключем не змогла відчинити. А тоді вийшов якийсь чоловік.

 – Ми купили цю квартиру майже рік тому.

 – Як це? 

Пошепки

– Так. В жінки. 

І він виніс договір купівлі-продажу, де було вказане ім’я моєї мами. В розпачі ми поїхали до неї.

 – Я думала, що ви не повернетесь. А я тут одна, грошей бракує. Ви мене покинули.

 – Та хоч би здала в оренду тоді!

 – Мені ціну гарну запропонували. Усі казали, що це вигідно.

 – І де гроші? Купуй нам іншу квартиру.

 – Я дачу купила, а решта – в банку на депозиті. 

В це важко було повірити. Я зібрала дітей і поїхала назад до Польщі. Та маму після такого знати не хочу. Нехай сидить зі своїми грошима. 

Скажіть, чи можна виправдати вчинок мами? 

Більше цікавих життєвих історій тутhttps://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

IrynaS
Adblock
detector