– Не переживай, все буде добре. Я обов’язково з ним поговорю. Ти краще браслетик золотий купи собі. – щебетала свекруха і підсипала грошенят.

Не заважайте справжньому коханню.

До Юри на випускний, окрім родичів та друзів, прийшла ще й сусідка Марія. Всюди були  радісні посмішки, лунала музика, а тітка Марія дивилася на юнака й мовчки пустила сльозу. Адже це міг бути її внук.

Сирота тобі не пара

Світлана з Юрком були сусідами по одній вулиці, тому зналися з дитинства. Ще зовсім юні вони не розуміли соціальний статус батьків один одного, але коли підросли, батьки стали їх ділити. Юра ріс в багатій сім’ї: батько далекобійник, завжди привозив з інших країн новий одяг та іграшки.  У Світлани була ж інша ситуація: батько помер, а мати на собі тягнула всю родину. Коли Світлані було 15 років, мати померла від раку. Так і стала дитина сама жити. Юра у всьому дівчину підтримував, допомагав, хоча за ним всі дівчата з села бігали. Серце ж хлопця належало одній – красуні Світлані.

– Ти не думай про неї, – гаркнула Марія, коли одна зі знайомих розказала, що її син часто у Світлани гостює. – Сирота тобі не пара, хіба важко знайти рівну собі дівчину? От Ковальчуків Дарина – гарна дівчина, ще й батьки бізнесмен. Вона вчиться на юриста в городі. Нам підходить.

Хлопцеві ж було байдуже на слова матері. Марія ж вирішила все розказати чоловікові, може, він щось придумає.

– Я заберу його до себе на роботу. В дорозі забуде про цю дівку, – сказав батько.

Так багато зусиль доклали батьки, але все-таки відбили Юрка від Світлани. А от часта гостя в його домі стала Дарина.

– Знаєш, що тобі скажу? Юрка нам гроші на весілля заробляє! – підколола якось вона у клубі Світлану.

Світлані було дуже образливо чути такі слова, адже любила Юру всім серцем. Ще й свекруха випалила прямо в очі:

– Ти хороша дівчина, але зрозумій – Юра не для тебе.

Світлана зрозуміла, чому батьки не хочуть їх одружити. Проплакала не одну ніч, а тоді раптово зібралась і поїхала на Закарпаття до тітки.

Горілка забрала сина

Приїхав Юра й одразу до Світлани. Але от вдома нікого не було. Мати ж розповіла, що Світлану посватали з багатієм з Карпат. Юра не міг повірити матері, місця собі не знаходив. І тут втішати хлопця взялася Дарина. Так часто гостювала, що через декілька місяців відсвяткували весілля.

Життя ж було у молодих, як у кота з собакою. Грошей вдосталь, квартиру батьки подарували в райцентрі, але сварилися дуже часто. Юрка чарку перехиляє чи не кожний день. Дарина ж лише жаліється свекрусі, що й ночами додому не приходить. Марія вже була не рада такому шлюбі. Думала, що Дарина народить дитину й щось зміниться. Але стало лише гірше.

Дарина ж плакала свекрусі чи не кожний день.

– Не переживай, все буде добре. Я обов’язково з ним поговорю. Ти краще браслетик золотий купи собі. – щебетала свекруха і підсипала грошенят.

Говорити з Юрком було ж намарно:

– Я не можу дивитися на Дарину. Ти її вподобала, от і живи з нею.

Так пив хлопець, що помер в 35 років від цирозу печінки. Марія божеволіла від такого горя. Одразу попросила невістку з онуком до них переїхати, на що та відповіла, що виїжджає з малим у Польщу. «Тато нам у Варшаві квартиру купив».

Так Марія стала жити на самоті. Чоловік завжди в роз’їздах, нема до кого слова сказати. 

Одного дня Марія вигляділа у вікні Світлану з речами та маленьким хлопчиком. Одразу вибігла до дівчини. Світлана хотіла боком обійти жінку, але, побачивши чорну хустку на голові, зрозуміла, що сталася якась біда. 

Розговорилася й Світлана розповіла, що щастя в шлюбі не мала: чоловік пив, бив, от і втекла. А от звістка, що її колишній кавалер помер, вразила дівчину.

– Мамо, йдемо, –  попросив хлопчик Юра і привів їх до тями.

– То ви заходьте до нас, – запросила Свєта. – Не так тяжко буде.

Так і здружилися. Забігала Марія до сусідки декілька разів на день. Допомагала з усім: харчі купувала, подарунки. Й інколи, граючись з малим, думала, що це міг бути б і її внук.

Плакала Марія кожний вечір, що позбавила щастя свого сина, і себе також…

Вам сподобалася історія?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

U2
Adblock
detector