Так вийшло, що моя сваха – то за сумісництвом колишня однокласниця та сусідка в районі. Ми з нею дуже давно знаємося і якось жартували, що будемо дітей разом женити. Ось так і все здійснилося.
Я бачила, що її син дуже хороший чоловік, працьовитий, розумний. І сам про родину дбає. Моя Мирослава зараз у декреті, виховує другу дитину. Але він дає їй гроші на гарний одяг, салон краси, відпускає кудись з подругами погуляти.
І Василина мою донечку нахвалює. Вона ж таку смакоту постійно готує, нас у гості запрошує. З онуками бачимося ледь не щодня, гуляємо разом на майданчику. А до війни діти взагалі купити нам путівки на море і ми поїхали з онуками відпочивати.
Та і в неділю, після церкви, завжди кличу Василину з чоловіком у гості на каву.
Тиждень тому у Василини було свято, 55 років. Я знала, що вона дуже сильно хоче новий міксер, бо старий зламався. Тому поїхала в магазин, вибрала найкращу модель зі всіх, які стояли на вітрині. Ще й потім купила великий букет її улюблених хризантем. Загалом, подаруночок вийшов нам з чоловіком у кругленьку суму.
От субота, я зранку пішла в перукарню, аби гарну зачіску зробили. Дістала свою нарядну сукню, чоловікові зібрала костюм. Сиджу-сиджу, сиджу, чекаю дзвінка. А ніхто не дзвонить.
Однак, побачила у Фейсбуці фотографії невістки. Всі вони зібралися у досить дорогому ресторані, замовили фотографа, зробили фотозону з квітів та надувних кульок. Ще серед гостей впізнала деяких родичів Василини. Навіть от свою тітку з Італії вона покликала, а мене ні, уявляєте!
Стало образливо аж до сліз. То я старалася, вибирала подарунок, ще й квіти. І така “подяка”?
Наступного дня вирішила їй все-таки занести той злощасний міксер та букет. Василина мило посміхалася, дістала шматочки вчорашнього святкового тортика, заварила каву. Почала ще й вихвалятися фотографіями, показувала відео. То я вже не витримала:
– Ну а чому нас не покликала? Ми ж не чужі люди.
Але відповідь свахи мене неприємно здивувала:
– А що тут такого? Коли у тебе чи чоловіка дні народження, то ніякого святкування нема. Ви навіть нас на тортик не запрошуєте, хіба діти приходять. Невже тобі шкода грошей на кафе? Чи не любиш, аби родина збиралася за одним столом?
Ми ввічливо подякували та пішли додому. Знаєте, от не очікувала такого нахабства від родички. Ми стільки років товаришуємо, родичками стали, а Василина зі мною ще рахується! Я так старалася, аби подарунок їй сподобався.
Шкодую, що собі не залишила міксер. От як тепер мені далі з такою нахабою спілкуватися і товаришувати? Стільки років удавала з себе хорошу родичку, а тут показала свою погану натуру.
На Вашу думку, пані Василина вчинила невиховано?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!