– Минулого року привітали мене пізно ввечері,- обурюється Ганна Дмитрівна. – Усі привітання говорив син, а невістка лише приєдналася до нього. Хіба матір на таке заслужила? Я одразу запитала, чому так пізно телефонують і де вони були раніше. Звісно, молоді швидко знайшли виправдання, мовляв, були на роботі і не могли там розмовляти.
Після короткої паузи Ганна Дмитрівна продовжила:
– Але то були квіточки, бо цього року вони взагалі забули про мене, хоча я чекала на дзвінок протягом цілого дня! Усі сусіди, колеги й подруги привітали. Навіть давні знайомі спохватилися, хоча від них я неочікувана цього. А рідні діти…
Антон вже шість років живе разом зі своєю дружиною Вікою. Вони придбали власну квартиру в іпотеку, яка находиться в іншому кінці міста. На перший внесок кошти їм подарувала Ганна Дмитрівна. Потім жінка допомогла з покупкою техніки та ремонтом. А ще від неї молоді отримали посуд, кілька новеньких комплектів постелі, рушників та інших дрібниць.
– Їм ще іпотеку виплачувати, – пояснює Ганна Дмитрівна. – Будь-яка копійка зайвою не буде, тому я роблю все можливе, щоб їм виходило більше заощаджувати.
З невісткою свекруха не в надто теплих відносинах, але й сперечатися їм немає через що. Ганна Дмитрівна не втручається у життя молодої подружньої пари й лише кілька разів на тиждень дзвонить до Антона, щоб запитати, як у нього справи.
– Я розумію, що вони багато працюють, – веде далі Ганна Дмитрівна. – І про дітей ще не думають. Кар’єра на першому місці. Та й іпотеку хочеться спочатку виплатити, а вже тоді про поповнення думати. Я й не підганяю нікого.
Однак тепер Ганна Дмитрівна дійсно образилася через поведінку сина й невістки.
– Вони й раніше згадували про мене лише тоді, коли щось потрібно було, – скаржиться жінка. – Здається, що без грошей я взагалі була б для них пустим місцем…
– Чого ж ви так кажете? Навіщо так близько до серця приймати одну прикру ситуацію? Забули про день народження! Буває. Ви ж самі кажете, що вони багато працюють. Мабуть, закрутилися в справах. От попобачите, що незабаром будуть вибачатися.
– Справді? Думаю, про свої свята вони точно пам’ятають! Ну нічого. Я зробила висновки і тепер буду відплачувати тією ж монетою.
***
– Жах! Ми пропустили день народження свекрухи, – розхвилювалася Віка. – Що ж тепер буде? Минулого року був скандал, бо ми надто пізно привітали, а цього навіть страшно дзвонити! Що за звичка так драматизувати? Ми ж не спеціально…
– Якщо у тебе проблеми з датами, що постав нагадування в календарі.
– Так і зроблю. На роботі стільки справ, що й пообідати часу немає, а про дати я взагалі не думаю. У нас зараз напружений період, коли підписуються різні важливі контракти, тому важко зосередитися на чомусь іншому…
– Ганна Дмитрівна цих виправдань і слухати не захоче!
– Та вона взагалі не розуміє нас. Ми маємо іпотеку виплачувати, а свекруха все про дітей торочить! Зараз взагалі не час для декретної відпустки, але ж потрібно обов’язково нагадати про материнство. А день народження – то взагалі дурниця. Я б навіть не звернула увагу, що хтось забув мене привітати. Однак Ганна Дмитрівна ще місяць буде ображатися навіть якщо я зателефоную із вибаченнями. Та іншого виходу немає…
***
А як ви вважаєте, чи можна ображатися через те, що діти забули привітати із днем народженням? Можливо, свекруха лише зайвий раз намагається привернути до себе увагу? Якщо їй це так важливо, то можна заздалегідь нагадати рідним про прийдешнє свято.
Чи все ж у цьому відображається справжнє ставлення дітей до матері? Дні народження близьких і дорогих людей зазвичай не забувають, а якщо забувають, то значить ця людина не така важлива?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!