На зупинці я помітила бабусю, яка гірко плакала. Я не могла залишатись байдужою, тож вирішила підійти, з’ясувати що сталось:
– Мого онука можуть у в’язницю посадити.
– Він щось вкрав чи винен у якомусь злочині?
– Не знаю, мені лиш сказали, що через гроші можна усе владнати, та тільки багато треба.
– А ви до онука телефонували?
– Не можу, заборонили мені, кажуть, тільки гірше буде. Навіть у поліцію не можу звернутися.
Здогадалась я тоді про що йде мова, бо не раз чула про шахраїв. Тоді попросила бабусю дати номер онука.
Ми подзвонили, переконались, що все добре. Онук навіть приїхав до нас, щоб запевнити, що він у безпеці.
– Не раз мене всіляко дурили: то фальшиві ліки в аптеці продадуть, а раз до хати прийшли цигани, всі гроші виманили. Але то давно було, а такого я ще не бачила, – скаржилась бабуся.
Я ж попрощалася з ними, бо вже дуже поспішала. І раділа, що ця історія так добре закінчилась.
Чи вам коли-небудь телефонували з такими погрозами? Як уберегтись від шахраїв?
Вибачте. Даних поки немає.