Мені нещодавно виповнилося 26 років. Поки чоловіка та дітей я не маю, чим дуже засмучую батьків, бабусю, дідуся, тітку…Словом, для родичів я та сама “біла ворона”.
Я дуже зосереджена на роботі. Може, для когось це буде шок, але мені подобається працювати. Я закінчила Політехніку з червоним дипломом та одразу влаштувалася на роботу в ІТ-компанію. Так, як це іноземна компанія з філією у Львові, то я отримую зарплату в доларах.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Поки орендую квартиру з подругою, нам досить добре разом жити. Хоча могла не переїздити, а жити з батьками на квартирі. Але мене дратувало, що мама з бабусею намагалися підсунути мені кавалерів та постійно натякали про заміжжя:
– Доцю, ну цей, ти б може вийшла з кимось погуляти.
– У мене є подруги.
– Доцю, ну я про хлопця. Ти ж розумієш, що тобі вже 20 з хвостиком, треба про діток думати. Там все також старіє, ти довго в дівках не засиджуйся.
Ну і коли це чуєш щодня, то ясно, що кукуха скоро поїде. І якраз моя подруга запропонувала орендувати разом квартиру. Я погодилася і вже через 3 дні зібрала всі речі.
Поки мені вистачає на прожиття та оренду. Декілька місяців відкладала гроші та записалася в автошколу. Просто давно мріяла про машину та набридло щодня їздити туди-сюди на роботу з пересадками. Це була для мене шалена мотивація, аби добре знати ПДР та скласти всі екзамени.
І нарешті моя мрія здійснилася. Я з серпня відкладала гроші, аби дати перший внесок за машину. Так, моя “ластівка” оформлена в кредит, однак, дуже радію. Тепер на роботу добираюся без проблем та запізнень. Нещодавно з подругами якраз поїхали в Тернопіль та до Івано-Франківська. Щомісяця віддаю певну суму, аби погасити борги без відсотків чи затримки.
Про машину знали мої родичі. І, на щастя, тема про заміжжя та дітей зникла. Але я не раділа. Бо тепер всі думають, що я – безкоштовне таксі.
Спершу тато почав просити його кудись завести, до товариша чи на гаражі. Але замість “дякую” я чула тільки лайку та образливі слова:
– Ну куди ти преш? Ану ось тут зупинися!
– Тату, не можна, знак.
– Ти мене будеш слухати чи якісь дурні знаки?
Я припаркувала машину і отримала штраф. Звісно, оплатила його сама, але поради тата більше не слухала. Він і сам любив кепкувати, казав, що я за кермом, як мавпа з гранатою.
Потім активізувалася мама:
– Доцю, завтра хочу на базар поїхати, закупитися на свята. Зможеш мене везти?
– Так, без питань.
– Ну тоді о 6 ранку я тебе чекаю біля дому.
Я аж перепитала, чи дійсно так рано. Просто навіщо поспішати? Базар працює до 7 чи 8 вечора, часу море. Але мама мало того, що так раненько хотіла поїхати, так ще й забруднила своєю картоплею весь салон.
– Ма, постав у багажник.
– Ні, я в руках потримаю.
Через декілька метрів діти перебігали дорогу і я різко загальмувала. Як результат – порваний пакет, картопля розкидала по салоні і мама кричить на мене, як різана.
Однак, “дно” пробили дідько з тіткою. У них дуже багато друзів, які живуть за Львовом. Наприклад, на Різдво я везла його у Брюховичі, а на Новий рік – в Давидів. Львів’яни знають, що на тій дорозі постійні корки та багато ям.
І дідько до мене телефонував просто так, ні привіт, ні як справи:
– Лідка, ти нині вільна? Мені треба терміново поїхати в Дубляни, от просто вже!
Я не могла відмовити родичеві, хоча сама мала плани на вечір. Термінові плани – це з кимось випити на свято. І якщо я дядька відвезла, то маю привезти назад вчасно, до початку комендантської години.
Бензин зараз не коштує 5 копійок, а дідько нічого мені не давав. От я вирішила, що тепер буду просити хоча б 100 гривень за таке “таксі”.
І от якраз у п’ятницю ввечері до мене зателефонував дядько:
– Лідо, я на 7 годину маю поїхати у Жовкву. І десь 22.30 звільнюся.
– Добре. 100 гривень.
– Що 100 гривень?
– Ну з вас 100 гривень.
– Як це? Ти в рідного дядька гроші будеш просити?
– Так. Ну мені треба ж заправитися, кредит оплачувати. Є дешевший варіант – маршрутка або ж таксі.
Дядько кинув слухавку, але вже через хвилину до мене зателефонувала мама:
“Та як ти смієш!…”, “Де твоя совість?…”, “Ми тебе не так виховували!..”, “Тобі гроші дорожчі за родину”. Я не витримала такого цирку від мами та вимкнула телефон.
Потім до мене ще тато і бабуся дзвонили, так само моралі читали!
Я не розумію логіку родичів взагалі. Вони чудово знають, що я сама оплачую оренду квартири та ще й маю кредит за машину. І повинна постійно заправляти бензин. Водії чудово знають, що зараз ціни на заправках ростуть і ростуть.
Чи вони вважають, що я молодша та повинна всіх слухати. Ну нехай тоді замовляють таксі та командують, як хочуть. Хоча б раз мама чи тато дали мені гроші на кредит чи на бензин, я б нічого не мала проти…
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!