Не знаю, як там в інших містах чи селах. Але у нас заведено, що батьки повинні допомагати дітям після весілля фінансово. Хтось з сусідів приймає невісток додому, інші дають гроші чи допомагають будувати хати.
Є і такі родини, які їдуть спеціально на заробітки. От і я вирішила поїхати в Португалію на роботу. Вибрала саме ту країну, бо там жила моя родичка і вона обіцяла знайти роботу та житло. Я влаштувалася на один завод, фасувала морепродукти. Гроші та гостинці відправляла в наше село, аби чоловік все складав.
Адже у нас дві дорослі доньки. І кожна тоді думала про весілля. То ж треба за ресторан заплатити, за фотографа, сукні купити. А ще квартиру. Було б добре, якби ми щось їм дали у спадок. Але що? Ні хати, ні грошей таких великих ми не мали.
Деякі сусіди мали свої будови, будинки чи квартири від покійних родичів. А от нашу родину рятували тільки заробітки. Правда, мій чоловік Василь спершу був категорично проти:
– Ми свого часу самі на цю хату заробили. Ні мої батьки, ні твої батьки нам нічого не дали. То з якого дива ми ще комусь повинні це дарувати?
– Васю, то твої діти, отямся! Хочеш, аби вони у чужих людей жили та оренду платили? Рік-другий попрацюємо, відкладемо їм на прожиття. Не будь таким скупим батьком.
І так помалу я йшла до мети. Спершу старшій доньці Марті купила гарну, двокімнатну квартиру у Львові, привела меблі та кухонну техніку. А у 2021 настала черга Олени. Вона з чоловіком переїхали в Івано-Франківськ. Звісно, я допомогла їм придбати житло, якраз біля озера та ще й доклала грошенят на машину.
Однак, заробітки зруйнували моє родинне щастя. Василь від рук відбився, всі мої гроші пропивав. Господарку занедбав, за хатою геть не слідкував. І щоразу він звинувачував саме мене:
– Ти винна! Ти кинула мене тут в селі, напризволяще. От через тебе я…
– Василю, я поїхала дітям заробити на життя, а не розваги шукала.
– Не виправдовуйся!
Тоді я не витримала та подала заяву на розлучення. Адже з таким безвідповідальним та злим чоловіком не хотіла більше жити. Почекала, поки нас офіційно розлучать, переробила нові документи та подалася знову в Лісабон.
Розуміла, що в село мені нема сенсу повертатися. Тому вирішила відкладати гроші на власну квартиру, десь у Тернополі. Тим паче, там живе моя рідна сестра Любка.
І от з березня 2021 я вже складала гроші на житло. Навіть брала на роботі підробітки, аби більше заощаджувати. Тільки місяць тому назбирала всю суму, привезла єврики до Тернополя та взяла гарну, двокімнатну квартиру біля озера. Так ще й Любка допомогла мені тут роботу знайти, працюю продавцем у магазині.
Мені вистачило і на ремонт, і ще відкласти пару тисяч у банк під відсотки. Аби мати потім на спокійну старість чи непередбачувані витрати.
Цих вихідних я вирішила запросити дітей у гості. Вони знали про квартиру тільки коротко, адресу і все. Але ні квадратуру, ні вартість, ні ціну ремонту..
От ми сіли до столу, я відкрила шампанське з Португалії, яке спеціально берегла. Але що Марта, що Олена сиділи без настрою та дуже злі.
– Доні, щось не так?
– Мамо, нащо тобі така велика квартира? Ще й у дорогому районі?
– Так! Ти не знаєш, яка зараз ситуація в Україні? Забула, що війна? У нас кредит за машину не виплачений, а ти собі такі хороми купуєш!
Доньки дуже образилися, навіть не стали нічого їсти. Але я не розумію, де провинилася?
Ну раніше я ж сама їм купила квартири, допомогла оплатити весілля. І вони знали, що мені після розлучення нікуди піти. Ну де б я зосталася? На вокзалі з безхатьками чи десь побиралася?
Мені, хоча 55, сили ще є. Однак, робота закордоном дуже важка та виснажлива. Я точно не збираюся туди повертатися.
І мене є ще в запасі 8 тисяч євро. Може, кожній доньці дати по 4 і попросити вибачення? Бо дійсно, я трохи винна перед ними через цю квартиру…
Як нашій читачці помиритися з доньками? Сварка виникла через гроші?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!