Нещодавно сестра прийшла до мене просити трохи грошей у борг, а я їй відмовила, бо дуже добре пам’ятаю її “щедрість”.
Усі завжди казали, що ми з Владою дуже схожі, але насправді ми такі різні, що аж сумнів іноді бере: а чи правда ми сестри? Дороги наші розійшлись ще в підлітковому віці.
Я вийшла заміж у 17, бо вже була вагітна донечкою. Артема я дуже любила, тому про аборт у нас навіть думок не було. Вже тоді ми знали, що будемо разом до кінця наших днів. Батьки фінансово допомагати нам не могли, бо і самі ледь кінці з кінцями зводили, тож молодість у нас видалась дуже важкою. Бувало таке, що ми собі навіть їжі менше купляли, аби дітям за шкільні обіди було чим заплатити.
Мало-помалу впевнено на ноги ми стали аж через років 15… Тоді ми виховували вже не одну дитину, а трьох, а мій Артем нарешті дослужився до керівної посади з хорошою зарплатнею.
Влада, старша моя сестра, заміж вийшла у 32. Та ще й не за простого чоловіка, а за місцевого бізнесмена. Ресторани, дорогі автівки, люксові речі – її життя на моє точно схоже не було.
Пам’ятаю, як колись прийшла до неї пару сотень позичити. У нас тоді найменша донечка захворіла, а всі гроші пішли на комуналку та продукти.
– Владо, ти ж розумієш, така біда з дитиною… Нам хоч дві тисячі гривень на ліки. Я все поверну! – клялась я сестрі.
– То може треба було про гроші думати, коли ви цю дитину робили? Нащо ви плодите бідняків? – почула я у відповідь від найріднішої людини…
З тої пори наш зв’язок остаточно перервався і я навіть знати не хотіла, що там у неї і як.
Як тільки ми купили нарешті власну квартиру, я дізналась, що Влада зі своїм чоловіком розійшлась. Вона, виявляється, дітей мати не може, а йому такий варіант не підходить, він спадкоємця хоче.
Обібрав колишній чоловік мою сестричку, як липку. От і згадала вона раптом, що є в неї бідна, безтолкова я.
– Інно, у вас же є гроші, ви ж не бідуєте! Хіба ти не можеш мені пару тисяч позичити? Я ж навіть квартиру собі зараз зняти не можу!
– Ой, а що ж таке? Не вийшло в тебе багатіїв “наплодити”? Так же ти наче про моїх дітей казала? Я до тебе кілька років тому на колінах приповзала, бо то було питання життя і смерті, а ти мені відмовила. То на що ти тепер сподіваєшся? Що я тебе прощу, обійму і грошима забезпечу? То це ти даремно. Не треба було забувати, хто твоя сім’я, коли ти як вареник у маслі жила.
Сестра пішла від мене ні з чим. Зараз розпускає про мене плітки усякі, ніби я її зрадила, від родини відреклась… Ну і нехай. Зате я знаю, що в цій ситуації вчинила правильно!
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Чи може треба було позичити грошей?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!