Пенсіонери добре жили у своєму маленькому будиночку в селі. Діти приїздили до них рідко, адже жили в інших областях. Вже були дорослі, на канікули привозили онуків стареньким на потіху. Та ось чомусь молодший син Данило часто почав заїжджати “просто так”, ледь не щовихідних бував у селі.
Тоді пані Орися готувала смачну вечерю, адже син подзвонив, що скоро приїде. Ну а то не дуже далеко, та зайде додому й одразу поїсть домашнього борщику та пампушків. Либонь, в дорозі зголодніє. Сподівалися, що Неля також приїде. Це його нова дружина. Перший шлюб протримався недовго, адже молодята не були готові до сімейного життя. Як то кажуть – не зійшлися характерами. Та й невістка була справжня білоручка. Син часто жалівся, що вона йому їсти не готує та за будинком зовсім не слідкує, а тільки по ресторанах та модних бутиках бігає. Мати намагалася якось допомогти та часто пересилала домашню їжу Данилові автобусом, щоб він хоча б щось мав їсти.
– Ой, мамо, так смачно пахне! Аж слині течуть – сказав син та навіть її не обійняв, а одразу побіг за стіл їсти.
Попросив добавки, та й мама раділа – так сину смакує її страва. Однак, потім піднявся та навіть після себе тарілку не поставив до умивальника.
– Сину, допоможеш по господарстві? Бо то зима на носі, треба підготуватися. А я вже старий, ледь ту сокиру тримаю в руках – попросив пан Василь.
– Угу – пробурмотів син та пішов до своєї кімнати. Розлігся на дивані та заснув.
– Він з дороги втомився, дай йому виспатися. От завтра прокинеться та стане до роботи, а зараз нехай сил набирається – сказала жінка.
Та Данило прокинувся аж в полудні. Навіть зуби не почистив та не вмивався – одразу сів до столу.
– Ну, що у нас на сніданок?
– Сину, та це вже обід надворі! Я ось вже вареники докручую. Ще добру годину буду готувати. А ти за той час зроби собі чаю та канапок й батькові допоможи, він надворі порається. У нас паркан підкосило, треба, щоб ти його назад поставив та перемалював.
Та Данило тільки на таке прохання скривився, немов щойно проковтнув цілий лимон. Взувся та пішов на двір, але не допомагати батькові, а до саду. Удавав, що порається біля дерев. А насправді ходив туди-сюди, поки мати покликала на обід.
Тоді за столом довго ще жалівся на свою роботу, що директор дає багато документів. Ще й за Нелю згадав, що та не господарює вдома. Бачте, не чоловіча це справа – посуд помити та сміття викинути.
– Ну я знаю що вона теж працює. Але я втомився. Ну помиє вона раз чашку від кави, нічого ж поганого не трапиться! І взагалі-то вона має бути господинею вдома! – скаржився Данило на нову дружину.
А потім знову повернувся до кімнати та заснув. Так хропів, що, здається, сусіди навіть чули. А батьки пішли на город та до вечора картоплю копали, потім ще у сараї поралися та худобу годували.
Ось вже й вечерю треба готувати, але жінка вже без сил. Тому чоловік вирішив допомогти, поки дружина відпочине трішки.
– О, тату, а ти чому тут бабську роботу виконуєш? То не чоловіча справа. Та і я голодний, ти ще довго будеш? Можливо, є щось перекусити у холодильнику? Я скоро буду їхати, треба щось додому взяти домашнє. Яйця. молоко, сметану. А ще пиріжки є?
– Знаєш, сину не треба до нас більше приїжджати. Ми тебе любимо, та у себе вдома будеш всі вихідні лежати. Нам таких ледацюг не треба! – почав кричати батько на Данила.
Тоді хлопець навіть не попрощався. Швидко зібрав речі, накинув куртку та поїхав геть. Досі вони не розмовляють, хоча минув вже місяць відтоді. Данило досі тримає образу на старих за те, що не дали йому відпочити у гостях. Він не заради того їхав, щоб всі вихідні працювати!
Хто не правий у цій ситуації? А ви часто навідуєте своїх батьків та допомагаєте по господарстві?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!