Ви мене вже вибачте за таку правду, але нікуди від неї дінешся. Кохання, коли тобі за 40, стає зовсім іншим.
От дивишся на чоловіка, а погляд вже не той. І чоловік не такий. Та й романтики вже тієї не хочеться… Ну, як. Хочеться, але вже не такої, як колись.
Коли тобі 16 і він тобі клянеться у вічному коханні, хочеться віддатися йому повністю, прожити з ним усе життя! А от коли в сорок чуєш: “Я буду з тобою назавжди” – виникають сумніви. Бо ти ж знаєш, що люди стільки не живуть.
Зараз уже всі ті слова, навіть якщо найгарніші і найсолодші, просто до одного місця. А що? Балачками ситий не будеш, мене ще мама свого часу так вчила. І от нарешті дійшло.
Знаю, була в мене колись дуже цікава мрія. Ви ж бачили, Як Річард Гір привозить Джулії Робертс квіти на шикарному авто? Оце і я так хотіла. Уявляла, як буде до мене так чоловік під балкон їздити, аби на побачення запросити. І він так і зробив, коли про це дізнався. Господи, ото було видовище! Дзеркало збив, поки з машини злазив, квіти розгубив. Воно то все одно було гарно, романтично. Але ж скільки грошей на те все пішло! Місяць можна було в магазин ходити!
– Злазь звідти, герой-коханець! Та пішли вечеряти, я борщ зварила, – крикнула я врешті-решт своєму коханому.
А ще раніше мене дуже тягло на недоступних чоловіків. Коли йдеш біля нього, і так і сяк крутиш, і він тебе наче не помічає. Ох, колись через це в мені такий азарт прокидався! А зараз… Не дивиться? Ну то нехай котиться лісом.
З віком змінилось ставлення і до проблемних чоловіків. Це ті, що ніяк не можуть розібратися в собі, і досі шукають себе в цьому світі. І коронна фраза їхня: “Я складна людина. Навіть не знаю, чи ти зможеш зі мною бути”. Колись я б кинулась йому на шию, сказала б, що разом ми з усім справимось! А зараз я кинути можу хіба що номер психолога. Нехай копається в собі, скільки йому тільки захочеться. Я ж на таку дурню більше не поведусь.
Якщо вас зацікавила ця стаття, читайте більше за посиланням: https://t.me/+On4TH8CvEjplMjA6
У молодості хотілось, аби всі бачили, що я все на світі можу зробити сама. І поличку прибити, і диван пересунути, і зірку з неба дістати. Пройшов час і мені стало цікаво: якщо я це все можу сама, то нащо мені той чоловік взагалі здався?
А оці всі плюшеві ведмедики і шоколадки? Ні, шоколадку я б і зараз з’їла з величезним задоволенням. А от ці іграшкові ведмеді, від яких колись пищали всі дівки, мені вже точно задоволення не принесуть. От аби мені нову форму для випікання в якості презенту дав… То ж уже інша справа!
До ресторанів, де подають жменьку рису за всі гроші світу, я теж охолола. Хіба ж не краще повечеряти вдома під хороше кіно? А ще якщо чоловік сам готує… Та хіба ж є в цьому світі щось більш романтичне та сексуальне?
О-о, якщо вже ми заговорили про секс, то тут мені теж є що сказати. Як була я студенткою, оце чоловіче “секс – не головне для мене” було просто медом для вух. А якби я таке зараз від когось почула, то точно подумала, що не все там у нього добре.
Кохання, коли тобі за 40, це коли світ стає не таким, як раніше. Це коли романтичний чоловік той, що дотримується своїх слів, виконує обіцянки, вміє захистити та підтримати, розсмішити та поспівчувати. І в нього треба про це просити! Він і сам все прекрасно знає. Оце романтично. Оце сексуально. Шкода тільки, що приходить воно все з досвідом.
Ще більше цікавих історій читайте за посиланням: https://t.me/+ip4OLY7feqc1OTQy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!