Зустрілась недавно зі своєю старою подругою. Ми, мабуть, років зо три не бачились… А тут з’явилась нарешті можливість вийти разом на каву. Багато чого за цей час в нашому житті змінилось, багато чого хотілось розповісти.
– Ой, знаєш… Мене вже так дістала моя мама! – почала свою розповідь подруга. – У неї і так характер важкий на віки, так ще й старість свого додала. Одно чіпляється до мене, аби я частіше їздила, частіше дзвонила… А частіше вже просто немає куди, розумієш? Я і так двічі на місяць вихідні в селі просиджую. Бо ж як не приїдеш, то почнуться оці всі моралі. Вона наче не розуміє, що в мене своє життя є, свої проблеми. Чекаю тих вихідних, як другого пришестя, а тоді мушу слухати, як сусідка курку ловила та впала біля колодязя. Вперше ця історія може ще й нічого так звучить, але ж вона все по кілька разів переказує! Мене це до чортиків дратує, їй Богу… Хочеться вже нормально пожити, а не біля матері бігати.
Я тільки слухала та мовчала. З усіх сил старалася не заплакати…
Більше цікавих історій знаходьте за посиланням: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Так, розумію. У мене теж планів на вихідні завжди багато. Але за останні два роки й тижня не було, аби я до мами не поїхала. Люблю посидіти коло неї, новинами своїми поділитися, розказувати про свої плани… І так мені спокійно біля неї, так затишно, що всі біди наче рукою знімає. Аби частіше могла б біля неї бувати, була б тільки рада, – спокійно відповіла я.
– Ага, ото ж ти завжди така була! Завжди хороша доця, завжди біля мами. Мені тут до тебе, наче до Києва…
– Та ні. Тут ми однакові. Я раніше теж візити до мами переносила на потім, на завтра, на пізніше… І слухавку рідко брала, коли вона дзвонила. Не хотіла слухати старечі історії. А зараз би все віддала, аби мама щось мені розповіла. Тепер я їжджу до неї часто. На кладовище. І так мені хочеться той час повернути назад. Так мені не вистачає маминої мудрості, її повчань, навіть за її нестерпним характером скучила…
Дорогі мої, поки не пізно – будьте поруч із найріднішими. Життя – така коротка й непередбачувана штука, що ніколи не знаєш, коли його кінець, коли початок. Тож не забувайте про своїх батьків. Вони знають, що їм лишилось не так і багато. І понад усе на світі хочуть провести цей час з вами…
У вас хороші стосунки з батьками? Діліться в коментарях
Підписуйтесь на автора статі та читайте більше цікавих історій: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!