В усьому світі відомо, що молода сім’я просто повинна жити окремо від батьків. Тільки так є шанс на мир і злагоду у домі.
– Виглядає так, що моїй свекрусі зовсім байдуже до благополуччя сім’ї свого сина. Чого вона тільки не видає останнім часом, особливо зараз, коли я вийшла в декрет! Та найбільше мене втомлюють її коронні приходи в гості без попереджень і запрошень. Такі концерти у мене відбуваються декілька разів на тиждень. – поскаржилася мені знайома.
– А вона телефонує, попереджає про свій візит? Може, вона й не розуміє того, що вам це приносить дискомфорт і незручності? – спитала я, намагаючись розрядити напругу, що витала в повітрі.
– Вона, може, й телефонує, але від таких дзвінків корисного мало. Вже за декілька хвилин після телефонної розмови вона з’являється на порозі мого дому. “Уляно, ви вдома? Я тут повз проходила, та й думаю навідаюся до вас, скучила за тобою і малюком. За хвилинку відчиняй двері! Ти ж не проти?” Я вже втомилася їй пояснювати і натякати на те, що такі візити часто приносять чимало незручностей. Ми з малюком можемо спати, годуватися. Та й, банально, в хаті неприбрано зовсім, хіба такого бути не може?! Та свекруха ніби й не чує того, що я їй говорю, не розуміє нічого. Не пройде й дня, як вона знову з’являється під дверима, ніби діалогу між нами й не відбулося. Я й вирішила вчинити цього разу по-іншому. Провчити її, власне кажучи.
Вчора прийшла мати чоловіка, стояла під дверима хвилин п’ятнадцять, мабуть, стукала у двері, телефонувала мені. Добре, що дверний дзвінок у нас відключений. Свекруха, звісно ж знала, що ми в такий період дня завжди вдома, та й дитячий візочок на сходовому майданчику точно бачила. Словом, образилася вона на мене дуже сильно, чоловікові наскаржилася, все плакалась, що їй не вкладається в голові, як я могла таке вчинити.
– Не розумію, хіба ж дорослі люди так вирішують свої конфлікти?! Я завжди до неї з усією душею, з усією повагою ставилася. – слізно розповідає жінка. І грошима їм допомагала, коли вони квартиру собі хотіли купити. Навіть в стаціонар до неї їздила, смаколики їй привозила, коли вона з малюком лежала. В лікарнях смачненьким нікого не балують, а я все свіженьке, домашнє приносила. І хіба ж за всі ці знаки уваги і подарунки я заслужила такого до мене ставлення?!
– Ну, можливо, цю проблему міг би вирішити один лише ваш телефонний дзвінок? Спитали б, чи хочуть вони сьогодні вас бачити, чи доречним буде ваш візит.
– Ой, та що б змінилося, якби я надзвонювала їм? Справа зовсім не в цьому! З дзвінками чи без, я своїм дітям не потрібна. Не хочуть вони мене бачити, оце й усе. А я, між іншим, не до неї приходжу, а до онука. Але такого сюрпризу від своєї невістки я зовсім не очікувала. В такий мороз і холод мати чоловіка стоїть під дверима, а та й рукою не поворухнула. Як же це так?!
Після цієї ситуації вирішила свекруха взагалі не приходити в гості. Знайома моя спочатку дуже тішилася, що нарешті може вільно дихати у власному домі. Та от недавно захворіла, хотіла, аби мати чоловіка посиділа з онуком, допомогла їй хоч трохи. Зателефонувала бабусі, але та не взяла слухавку. Писала їй, та все мимо: повідомлення були прочитані, але залишилися без відповіді.
Як ви думаєте, чи правильно вчинила невістка?
Як можна було б вирішити конфлікт по-іншому, на вашу думку?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!