Я зараз готуюся до весілля. З коханий Артемом разом ще з 1 курсу, познайомилися в університеті. Покійна бабуся колись заповіла Артемові свою двушку біля головного корпусу. Квартира, звісно, була в такому радянському стані – стара чехословацька стінка, люстра з тими “вісюльками”, затертий до дір лінолеум.
Ми досить довго жили у таких умовах, бо на ремонт елементарно не було грошей. Хіба зі стипендії відкладали на оплату комуналки та ще продукти якісь купували. Мої батьки передавали нам з села якісь закрутки, а ще свекруха, Анна Ярославівна допомагала. Вона працює в Італії та раз на місяць в 10-х числах автобусом привозила гостинці.
Тільки коли закінчили університет та мали вже стабільний заробіток, то зробили ремонт у квартирі. Хоча мені мама казала “як це – чужа квартира, а ти там за свої гроші господарюєш?!”. Навіть зараз коханий не дуже поспішає мене прописувати, каже, що після весілля зробить.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
2 тижні тому Артем зробив мені пропозицію. І на мій подив, коханий обрав найдорожчий ресторан у нашому місті для святкування, живу музика, фотографа та відеографа. Зараз зима, а коханий навіть замовив суто живі квіти на декорацію зали. Ще буде в нас виїзна церемонія у старовинному замку.
Я знаю, що там тільки ресторан коштує 5 тисяч доларів. І це без фуршету та солодощів. Ну звідки в Артема такі гроші, якщо він працює водієм таксі? Спершу думала, що то свекруха нам такий подарунок зробить та зі своєї кишені оплатить гулянку.
Однак, правда виявилася геть не такою радісною, як мої очікування. Вчора коханий до мене підійшов, дав ручку з листочком:
– Записуй сюди родичів. Але цей, таких, нормальних, які можуть гарні подарунки принести.
– Тобто?
– Ну хто в тебе там на заробітках? Тітка Рая?
– Так.
– Ну її першим ділом вписуй. І кажи, аби дарувала тільки гроші. Там вона багато євриків заробляє.
– А чому саме таких родичів кликати?
– А нащо нам на святі біднота, яка лиш 500 гривень в конверт поставить? Я хочу з кожного гостя відбити місце.
Я зрозуміла, що в Артема були тільки корисливі наміри щодо весілля. Замовив дорогий ресторан, костюм та музикантів – а за це все щастя повинні гості розрахуватися!
– А мої бабуся та дідусь? Вони ж пенсіонери!
– Ну тобі треба тих стариганів на весіллі? Будуть тільки дарма місце за столом займати. І скільки вони тобі дадуть? Пару гривень з нещасної пенсії.
– Але ж це мої родичі! Мій тато он, механік на СТО. Його також не запрошувати? Казати “тату, ти не гідний, бо мало отримуєш”?
– Ну можеш закликати. Але когось одного – маму чи тата. Гості повинні розуміти, що вони йдуть у дорогий ресторан і самі оплачують меню.
Сказати, що я була в шоці – то нічого не сказати. Артем зі своїх родичів також почав запрошувати тільки тих гостей, які або на заробітках працюють або ж мають великий бізнес. Не запросив хрещену маму (та вона ж звичайна медсестра), двоюрідних братів та ще якусь родичку.
Зате згадав про якусь троюрідну тітку по маминій лінії, яка вже років 10 живе в Америці та до нього телефонує хіба раз в рік – на день народження.
Я тепер взагалі не знаю, чи варто виходити заміж за такого корисливого чоловіка. Хіба щастя вимірюється подарованими грішми? Та бабуся, коли дізналася про весілля, то мені одразу почала рушник вишивати!
Шкода, що це щасливе свято може закінчитися розлученням. Я люблю всіх родичів однаково, а не міряю хто та скільки заробляє…
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!