Я з тих жінок, яким вагітність давалась дуже тяжко. Десь тричі я лежала в лікарні на збереженні, усю вагітність мучив токсикоз, ще й спати було неможливо. Коли нарешті настав день пологів, мені було дуже страшно, оскільки я не знала, чого чекати. Увесь процес тривав майже 20 годин, і це жахливо. Але коли мені дали на руки мою донечку, я про все забула й видихнула з полегшенням. Через декілька днів мені вже страшенно хотілось додому. Я мріяла про своє ліжко, спокій та тишу. І ось нарешті лікар мені повідомляє про те, що ми можемо їхати додому.
Наступного дня виходжу я з дитиною на руках з пологового і бачу чоловіка з квітами, а позаду нього цілий натовп.
– Сюрприз! – вигукнули усі.
Роздивившись, я побачила, що на мою виписку з’їхалась ледь не уся родина. І я була дуже ошелешена та розчарована, адже попереджала чоловіка, що хочу спокійно приїхати додому без ніяких гостей. Але моя свекруха вирішила, що буде так, як вона собі задумала.
– Чому ти не сказав, що ми не хочемо святкувати? — запитувала я чоловіка.
– Я казав! Вона сама привезла до нас у квартиру 1500 салатів та покликала родину! — виправдовувався Олег.
Спочатку мені хотілось влаштувати скандал та усіх розігнати, а потім подумала, що зроблю по-іншому. Коли гості приїхали додому, я з дитиною зайшла до своєї кімнати, зачинила двері та лягла у ліжко. Мені хотілось просто полежати в тиші, однак родичі не дозволяли мені розслабитись. А потім свекруха почала гримати у двері.
– Танька! Коли ти нам мою внучку покажеш? Давай виходь! — горланила Лідія Романівна.
– Ми не вийдемо, бо хочемо відпочити — відповіла я.
-Ти ба! Втомлена вона… А як колись було — вродила та пішла город сапати, й ніхто не питав, чи ти втомилась! — буркотіла свекруха.
– Попрошу трохи тихіше говорити, бо малеча спить.
Однак ніхто на це навіть не відреагував. Тоді мої нерви не витримали, і я розплакалась. Коли до кімнати увійшов чоловік, то схвильовано запитав:
– Тетяно, що трапилось? Чому ти плачеш?
– Я хочу, щоб вони пішли…
– Гаразд, зараз я попрошу перенести святкування.
Усі нормально відгукнулись на прохання чоловіка, окрім його мами. Вона почала мене лаяти, мовляв, вимахуюсь багато, не одна я народжувала, усі знають як це… З того дня мої стосунки зі свекрухою погіршились, майже не спілкуюсь з нею. А як на вашу думку можна спілкуватись з тією жінкою?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!