Така в мене проблема – словами не передати. Все життя я мріяла мати нормальну сім’ю – дбайливого ніжного чоловіка і діточок. Для мене це було найважливішим. Вважаю, що ані кар’єра, ані статки, не можуть замінити домашнє тепло.
Коли я зустріла Дмитра щиро вірила, що саме з ним я зможу створити ідеальні стосунки. Ми побралися і справді кохали один одного. Та все змінилось після народження сина. Чоловіка наче підмінили. Він перетворився на байдужу людину. Увесь час десь зникав. А тоді зізнався:
– Я зрозумів, що сім’я – це не моє!
– Що це означає?
– Я не хочу так жити все життя!
Наступного ж дня Дмитро пішов. Ми тоді жили на орендованій квартирі, за місяць я з малою дитиною на руках мусила її звільнити. Допомогла моя бабуся. Вона дозволила переїхати до неї. Я погодилась, хоча й знала, що зі старою буде важко. І що казати, бабуся постійно мене повчала, вимагала, щоб я щодня прибирала в усій квартирі й готувала тричі на день їжу. Та я могла залишити із нею сина і вибігти у справах.
За рік я віддала малого в ясла, а сама вийшла на роботу. Розчарована в коханні, на деякий час я забула про особисте життя. Згодом ще й бабця почала хворіти. Я розривалась між доглядом за нею, дитиною та роботою. Ледве не здуріла тоді.
Та врешті старенької не стало. А син пішов до школи. Згодом я ще мала стосунки, та довіритись чоловікам вже не могла.
Але одного разу я з колегами пішла в ресторан. Ми розговорилися й одна подруга з роботи запропонувала:
– Зареєструйся на сайті знайомств. Там трапляються достойні чоловіки, принаймні поспілкуватися можна.
– А якщо якісь збоченці почнуть писати? Або аферисти?
– Не треба до цього так серйозно ставитися. А там вже як буде. Розважишся. Тобі ж всього 46 років.
Я зареєструвалась. І навіть не очікувала, що матиму так багато прихильників. Та з-поміж них виділявся один. Валерій був скромним та щирим. І навіть дуже симпатичним. Минув місяць листування і він запропонував зустрітися.
А ще за місяць Валерій переїхав до мене. Я була на сьомому небі від щастя. Та син не поділяв моєї радості.
– Як ти можеш так відразу приводити сторонню людину в дім. Крім того, тебе не дивує, що він до себе не покликав? Чи квартири немає власної?
– От завжди ти так! Твоя мати все життя одна. Невже я не заслуговую на щастя?
Насправді Валерій теж мав складне життя. Він багато років не спілкується з батьками. А все тому, що колись вони вирішили залишити свій будинок його сестрі. А я вважаю, що це зовсім не чесно.
Перші кілька місяців нашого спільного життя все було досить добре. Та згодом я почала помічати, що Валерій зовсім не приносить зароблених грошей. А тоді він ще й почав часто їздити у відрядження. Я випадково знайшла номер його батьків і зателефонувала. Виявилось, він взагалі ніколи з ними не сварився і його сестра вже давно живе в Німеччині. Та я боялась втратити коханого. Того обережно зачепила цю тему:
– Я б все ж хотіла з твоїми батьками познайомитись. Все ж ми не чужі люди?
– Нащо тобі це? Вони погані люди. Знущались з мене все життя!
Я тоді ще й подумала, що може то його батькам соромно зізнатися, що помилились. У кожного ж своя правда.
А тим часом мій син мало не щодня сварився з Валерієм. Врешті чоловік заявив:
– Я вже не можу терпіти таку неповагу! Скільки ще? Твій син вже дорослий, давно мав би окремо жити. Чи він до пенсії наші харчі їстиме? Як не виженеш його – піду я.
Я навіть не знала, як на ці слова реагувати. Як я можу так вчинити з сином? Та й взагалі вже сумніваюся, чи не помилилася у своєму виборі партнера.
Як гадаєте, можна довіряти Валерію? Чи він має рацію?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!