Я росла у звичайній родині. Моя мама вчителька математики у школі, бабуся працювала на пекарні. Свого тата я ніколи не бачила і нічого не чула. Мама казала, що він просто утік геть ще до мого народження.
Квартира у нас була скромна. Старенька “сталінка”, радянські меблі, там було всього дві кімнатки. Але, знаєте, хоча вдома був не дуже сучасний та дорогий ремонт, але зате було дуже затишно. Мама розвісила по стінах наші фотографії, картини, різні статуеточки. Щосуботи ми прибирали, старалися, аби вдома все виблискувало.
На старий стіл купили гарну скатертину, яка закривала подряпини і тріщини. Бабуся сама зробила покривало для дивану. Мене з дитинства привчали до порядку і я в 10 років вже знала, як готувати борщ чи вареники.
Коли мені вже було 20, то друзі познайомили з Павлом. І він одразу почав до мене залицятися. Того ж вечора провів додому, а наступного ранку хтось залишив квіти у ручці дверей. Щоразу зустрічав мене після пар, ходили на прогулянку в парк, сиділи в кафе чи у кінотеатрі.
Павло одразу сказав, що шукає дівчину з серйозними намірами. І що в нього є навіть план щодо майбутньої родини, який розписаний на роки вперед. Тому я не була здивована, коли через місяць стосунків він запропонував жити разом.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
У Павла була своя двокімнатна квартира у новобудові з сучасним ремонтом. І це заслуга його матері, яка роками живе та працює закордоном.
– Але давай одразу встановимо правила. Так, як ти живеш у мене, то повинна платити за комуналку. Це справедливо.
Я чомусь погодилася на таку пропозицію. Але вже через тиждень зрозуміла, в яку погану історію вляпалася.
Павло шукав собі не дівчину, а безкоштовну хатню робітницю. Я мала не тільки платити за комуналку, а ще й купувати продукти, готувати їсти, прибирати вдома. І це при тому, що у мене було навчання в університеті та робота. Додому я поверталася пізно, о 9 чи навіть 10 годині вечора.
– Ну нарешті прийшла. Скільки тебе ще можна чекати?
– Багато клієнтів у салоні було, вибач.
– Ти навіть зранку нічого не приготувала. Я собі мівіну запарював на вечерю.
Тому я ще до 1 ночі стояла на кухні та готувала декілька страв Павлові на перед. І він не любив звичайну гречку ми макарони, а курку запечену, деруни, крабовий салат чи котлети по-київськи з гарніром.
“Ти взагалі повинна мені бути вдячна, що взяв тебе до себе під крило” – основний аргумент Павла, коли ми сварилися. І я дійсно через такий тиск почувалася винною. Навіть коли у мене була перерва у салоні, то я бігла додому, аби швидко поїсти і щось коханому приготувати.
Але Павло не помічав цього. Щодня у нього з’являлися нові причини для сварок:
“Це називається порядок у шафі? Тебе мама не вчила, як правильно штани складати?”
“Хто так посуд миє? Подивися, вся поверхня мокра і в піні!”
“Господи, у тебе руки з одного місця ростуть, ти погано пилюку протерла!”
Якось до нас прийшли друзі та Павло ще з порога почав розказувати, яка я погана господиня:
– Ой, та ви не звертайте увагу на безлад. То в мене така дівчина не навчена прибирати.
Хоча я перед тим помила підлогу, вікна та витерла пилюку.
І поки Павло розважався з друзями та дивився футбол, я зібрала речі та поїхала до мами. Коханий навіть не помітив цього.
Коли я приїхала до мами та бабусі, то почала гірко плакати. Зрозуміла, що Павло мене ніколи не любив, а тільки вдало користувався.
І коли я зателефонувала Павлові та сказала, що йду від нього…То коханий виставив мені рахунок за меблі, уявляєте! Бо, бачте, я йому щось десь зламала.
Звісно, я не дала йому ні копійки. Добре, що Бог відвів мене від такого горе-кавалера.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!