Я вийшла заміж дуже рано. На той час я ще не дуже вміла давати собі раду по господарству. Коли я зустріла Олексія, мною керували щирі почуття і я думала, що всьому можна навчитись. Та от ми вже десять років разом, у нас двоє дітей, чоловік у мене добрий, але в побуті нам дуже складно. Вранці він постійно чимось невдоволений і з роботи теж повертається роздратованим. Якось він розсердився, що його футболка погано відіпралась:
– Як ти могла таке поставити в шафу? – кричав чоловік.
– Ти одягнув нову футболку і пішов ремонтувати машину. Якого ж результату ти очікував?
– Видно, прання – це не твоє, як і приготування їжі.
Олексій постійно критикував мої страви. Чоловік постійно порівнював мене зі своєю мамою і нагадував:
– Моя мама готує краще!
– Тобі ніколи не досягнути такого рівня!
На його думку, мої пиріжки були надто жирні, а млинці підгорілі. Одного разу я приготувала йому спагеті, але він знову зробив мені зауваження:
– Вони надто довгі, неможливо проковтнути.
Я вже хотіла пояснити, що у цьому й весь секрет приготування, але він додав:
– Як не вмієш готувати, краще не берися!
Я знала, як далі себе поводити. Чоловік приходив з роботи дуже стомлений, ні в чому не допомагав мені, а його постійна критика виїдала мене зсередини. Одного вечора я таки не витримала. Коли Олексій черговий раз поцікавився:
– Що у нас на вечерю?
– А я таки вирішила тебе послухати! – відповіла я.
– Не зрозумів, – сказав чоловік, побачивши перед собою порожні каструлі.
Весь тиждень Олексій готував собі самостійно. Я тільки спостерігала позитивні зміни у його ставленні. Він став дуже лагідним і покірним, бо зрозумів, що все в цьому світі має свою ціну!
Вибачте. Даних поки немає.