Два роки тому моя мама стала вдовою. Тато важко хворів і пішов у засвіти, залишивши її саму. Ох і мучилася вона, бідна… Не звикла на самоті бути. То ж було хоч словом з ким перекинутись, а тепер що? Пусті стіни та кіт сусідський.
Так нам її шкода стало, що порадилася я з чоловіком та й запросила маму в нас пожити. А що? Так би всім було б добре: і дітей є з ким лишити, і про маму хвилюватися не треба.
Перші тижні важко їй з нами були. Бо ж таки інша сімʼя, інші правила… Але вона швидко звикла до нового ритму. Почала прокидатися раніше, аби всім сніданок зробити. Сама дітей у садочок та школу заводить, порядок у квартирі наводить, балує нас смачненьким… Нарешті всі зажили так, як і мріяли!
Та одного дня мама пішла забирати молодшу доньку із садочка і зникла кудись аж на три години! Я вже думала в поліцію дзвонити, як вони таки зʼявились на порозі.
– Ма, ти де так довго?! Я ж собі тут місця не знаходжу! – накинулася я з питаннями.
– Ой, доню, таке сталося… Ти не повіриш! – защебетала мама. – Розговорилася я в групі з чиєюсь бабусею. Так вона мені розказала, що ходить щосуботи в клуб. Ну, для пенсіонерів. І так їй там подобається, що вона наче жити заново почала. То я так подумала… Мабуть, і мені треба сходити! Може, таки щось з того буде!
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Я була проти, аби мама на такі гульки ходила. Бо вона ж уже не молода, раптом щось станеться, а помогти не буде кому? Чи заблукає де… Вона ж у мене дама така, не дуже надійна. Але про свої побоювання я вирішила не казати. Думала, сходить раз, їй не сподобається і ця тема закриється назавжди.
Але ж ні! Вернулася із цих посиденьок не моя мама, а якась зовсім інша жінка! Щаслива, весела, наче років 10 за один вечір скинула. І тут я зрозуміла, що в той клуб мама збирається ходити й далі. Я щаслива, що вона нарешті весела. Бо відтоді, як не стало тата, вона майже не посміхалася. Але мені зовсім не подобається, що я тепер не можу жити так, як раніше. То ж щосуботи ми з друзями ходили або в бар, або в гості до когось. Бо діти ж все одно з мамою лишалися. А тепер я нічого спланувати не можу, бо в мами тільки ті пенсіонери в голові!
А недавно вона ще й заявила, що з чоловіком там познайомилася. Любов у них, бачте. Як далі бути — не знаю. Наче й треба маму у вільне плавання відпустити, але я не можу. Дуже вже звикла, що з нею зручно жити…
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!