Мені дуже шкода, що я не змогла обрати для своєї дитини гідного батька. Та сподіваюсь, що згодом моя Яринка все зрозуміє.
З Дмитром я зустрічалась з 18 років. Він був моїм єдиним справжнім коханням. Тож без роздумів відповіла “так” на його пропозицію. Не знала я лише одного – не готовий він до сімейного життя. Хоча подруги вже тоді натякали.
– Послухай, Дмитро не сидітиме вдома! Він звик до дискотек і тусовок. Такого не змінити!
– Він мене кохає! От побачите, за рік його не впізнаєте!
Та я вірила в казку і бачила те, що хотіла бачити. Просто на весіллі мій новоспечений чоловік поводився жахливо. Випив зайвого і чіплявся до дружок. Та я заспокоювала себе, що це все алкоголь. А вже на третій день після весілля він пішов з друзями до клубу, а повернувся під ранок. Коли я почала розпитувати його, грубо відповів:
– Ти думала, що я пес – посадиш на ланцюг і сидітиму дома? Не дочекаєшся! Знала, за кого йшла.
Та я все вірила – от якщо народжу, він точно схаменеться! Через два роки на світ з’явилась Яринка. Це й справді вплинуло на чоловіка. Він почав частіше залишатися вдома, навіть з немовлям допомагав. Та не довго тривало моє щастя, якось він заявив:
– Щось не схожа на мене донька! От подивись!
– Не вигадуй, в неї очі твої. Та й що можна зрозуміти зараз.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
З часом ця думка лунала дедалі частіше. А потім Дмитро знову почав гуляти. Врешті я змирилася, вирішила жити заради доньки. Так минуло кілька років, а тоді чоловік перестав давати мені гроші на дитину. Нещодавно він повернувся напідпитку і грубо сказав:
– Нехай подарунків на Миколая не чекає! Ні копійки не дам! Це не моя донька!
– Як ти так можеш казати? Ти ж знаєш, що я крім тебе й нікого не мала.
– Звідки я знаю, що ти робила, доки мене дома не було.
– А хто тебе виганяв?
Саме тоді я збагнула, заради Яринки – мушу йти. Зібралась і пішла. В нікуди. Прихистила мене тітка. Думала подати на аліменти, та Дмитро сказав, що не платитиме, доки ДНК-тест не зробить. Та я вирішила, що позбавлю його батьківських прав. Не потрібен мені ані він, ані його гроші. Не знаю ще як, але я впораюсь.
Що б ви робили на моєму місці?
Більше цікавих життєвих історій тут –https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!