– Мамо, скоро ж Новий рік! Купімо мені нове плаття на свято до школи? – з надією в очах запитала Катерина.
– Для чого тобі нове? В тебе старих повно, – байдуже проговорила матір.
– Але я не хочу у старому йти. Вони вже мені замалі. Рукави вже взагалі короткі стали…
– Ну от. Зараз купимо тобі на одне свято, а ти потім знов виростеш, – підсумувала мама.
– Не хочу я ці недоноски носити! Ви взагалі мені нічого не купуєте, – кричала Катерина.
– А ти знаєш, як нам ці гроші важко дістаються? Ти подивися на ці руки, – втрутився батько та покрутив своїми грубими руками прямо перед обличчям Катерини.
– Я лише у сьомому класі, я не можу заробляти собі на сукні, – плакала дівчинка.
– От коли будеш заробляти, тоді й будеш купувати! – гримнув батько.
Катерина не витримала, схопила рюкзак та зі сльозами на очах вибігла з квартири. “Ненавиджу їх! Вже не можу дочекатися, коли мені виповниться 18 і я зможу від них поїхати. Не любить мене в цьому домі ніхто. Батько за гроші говорить, а сам за раз може випити пляшку горілки. А там ще трохи докласти й буде мені плаття. Я ж найпростіше вибрала, найдешевше…”
З цими думками Катерина добігла до будинку своєї ліпшої подруги Насті. Їй якось вдалося трохи опанувати себе та стерти сльози з обличчя. Вона завжди трохи заздрила Насті, адже жили вони у такій самій квартирі й не були багатими людьми, але у їх домі завжди панував мир та злагода. Там не було ніяких скандалів та бійок, а на кухні завжди смачно пахло. Чому ж її родина не могла жити так добре?
Коли Катерина увійшла на кухню, Настин тато одразу поступився їй місцем, а мама швиденько насипала цілу тарілку смаженої картоплі. Й так вже добре там стало дівчинці, що вона мимоволі почала рюмсати. Стримати сльози було неможливо.
Це помітила Настина мама й швидко запитала, що трапилося. Спочатку Катерині не хотілося говорити. Вона просто мовчки плакала й дивилася на жінку. А потім її порвало. Вона розповіла про всі сварки, про плаття, про невиконані обіцянки та всі свої розчарування.
– А що мама каже? – з болем в очах запитала пані Лариса.
– Вона разом з батьком. У всьому його підтримує й ніколи за мене не заступається. Виникає таке відчуття, ніби вони мене взагалі не хотіли. Просто так вийшло. А от у вас вдома завжди так добре та спокійно. Ви любите Настю, хоч я знаю, що ви не її рідна мама. Але ж любите. А моя рідна мене ні разу не обняла та не запитала, як у мене взагалі справи у школі.
– Послухай, Катю, річ у тім, що всі дорослі люблять так, як їх навчили у дитинстві. Якщо твої ставляться до тебе не найкращим чином, то й у їх дитинстві було багато проблем. Просто вони знають лише таку модель поведінки. І якщо нічого не змінити, то у майбутньому, ти будеш такою ж самою.
– Ні, я ніколи не буду так ставитися до своїх дітей. Я буду їх любити! – не погоджувалася Катя.
– Послухай, я ж сама без матері виросла. З 12 років росла у дитячому будинку, а там ні про яку любов й мови немає. От я і виросла така озлоблена на весь світ. У всіх жінках бачила загрозу та підступність. А потім доля звела мене з однією вчителькою. Вона й сказала мені, що коли я перестану робити з іншими так, як роблять зі мною, то злість мине. Тоді у кожній жінці я почала бачити маму. Часом мені було їх шкода, часом я ними захоплювалася й не зогляділася, як моє життя змінилося. Я навчилася любити. От і тобі варто спробувати пожаліти свою маму. Дай їй любов, якої вона не дає тобі.
Наступного дня Катерина летіла зі школи дуже надхненна й готова любити! Коли вона забігла до квартири, то побачила байдужу матір, яка просто сиділа на кухні та курила. Вона навіть не повернулася в бік дівчинки й це її дуже засмутило.
– Я отримала двійку! – злісно крикнула Катерина й жбурнула свій важкий рюкзак на підлогу.
“Ненавиджу!” – кричала вона в себе в голові. “Я зайшла, а вона навіть голови не повернула. Ну чому так?!”. Катерина почала роздягатися й тишком спостерігала за матір’ю. Потім вона згадала пораду Настиної матері й все ж вирішила до неї підійти.
– Мамо, допомогти тобі з вечерею? – тихенько запитала дівчинка й поклала голову матері на плече.
Жінка такого явно не очікувала. Вона обережно подивилася на дівчинку, а та проговорила:
– Я люблю тебе, мамо.
Матір ніжно обняла її за талію та погладила її. Вперше Катерина побачила і її очах тепло та любов.
– А взагалі, я сьогодні п’ятірку в школі отримала. Про двійку, то я так сказала…
– Хочеш їсти? – спокійно запитала жінка.
– Ні, я у Насті поїла.
– А я маю два квитка у кіно, – ніжно сказала мама. – Батько у відрядженні, підемо разом?
– Коли?
– Завтра ввечері, – з посмішкою сказала мама.
Катерина просто світилася від радості. Вона не могла повірити, що вони з мамою підуть у кіно. Разом. Такого ніколи не було. Після цієї розмови дівчинка поцілувала маму й побігла робити домашні завдання. Тоді вона відчула, що у її домі стало так само добре, як і у Насті.
Як не крути, а діти переймають поведінку своїх батьків. Якщо вони зростають у напруженій та злій атмосфері, то як у їх серці може зародитися любов?
Як ви вважаєте, чи впливає поведінка батьків на майбутнє їх дітей? Та чи може дитина якось вплинути на ситуацію?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!