Нелюбимі діти стають дорослими, які не вміють любити…

– Мамо, скоро ж Новий рік! Купімо мені нове плаття на свято до школи? – з надією в очах запитала Катерина. 

– Для чого тобі нове? В тебе старих повно, – байдуже проговорила матір.

– Але я не хочу у старому йти. Вони вже мені замалі. Рукави вже взагалі короткі стали…

– Ну от. Зараз купимо тобі на одне свято, а ти потім знов виростеш,  – підсумувала мама. 

– Не хочу я ці недоноски носити! Ви взагалі мені нічого не купуєте, – кричала Катерина. 

– А ти знаєш, як нам ці гроші важко дістаються? Ти подивися на ці руки, – втрутився батько та покрутив своїми грубими руками прямо перед обличчям Катерини. 

– Я лише у сьомому класі, я не можу заробляти собі на сукні, – плакала дівчинка. 

– От коли будеш заробляти, тоді й будеш купувати! – гримнув батько. 

Катерина не витримала, схопила рюкзак та зі сльозами на очах вибігла з квартири. “Ненавиджу їх! Вже не можу дочекатися, коли мені виповниться 18 і я зможу від них поїхати. Не любить мене в цьому домі ніхто. Батько за гроші говорить, а сам за раз може випити пляшку горілки. А там ще трохи докласти й буде мені плаття. Я ж найпростіше вибрала, найдешевше…”

З цими думками Катерина добігла до будинку своєї ліпшої подруги Насті. Їй якось вдалося трохи опанувати себе та стерти сльози з обличчя. Вона завжди трохи заздрила Насті, адже жили вони у такій самій квартирі й не були багатими людьми, але у їх домі завжди панував мир та злагода. Там не було ніяких скандалів та бійок, а на кухні завжди смачно пахло. Чому ж її родина не могла жити так добре?

Коли Катерина увійшла на кухню, Настин тато одразу поступився їй місцем, а мама швиденько насипала цілу тарілку смаженої картоплі. Й так вже добре там стало дівчинці, що вона мимоволі почала рюмсати. Стримати сльози було неможливо. 

Це помітила Настина мама й швидко запитала, що трапилося. Спочатку Катерині не хотілося говорити. Вона просто мовчки плакала й дивилася на жінку. А потім її порвало. Вона розповіла про всі сварки, про плаття, про невиконані обіцянки та всі свої розчарування. 

– А що мама каже? – з болем в очах запитала пані Лариса. 

– Вона разом з батьком. У всьому його підтримує й ніколи за мене не заступається. Виникає таке відчуття, ніби вони мене взагалі не хотіли. Просто так вийшло. А от у вас вдома завжди так добре та спокійно. Ви любите Настю, хоч я знаю, що ви не її рідна мама. Але ж любите. А моя рідна мене ні разу не обняла та не запитала, як у мене взагалі справи у школі. 

– Послухай, Катю, річ у тім, що всі дорослі люблять так, як їх навчили у дитинстві. Якщо твої ставляться до тебе не найкращим чином, то й у їх дитинстві було багато проблем. Просто вони знають лише таку модель поведінки. І якщо нічого не змінити, то у майбутньому, ти будеш такою ж самою. 

– Ні, я ніколи не буду так ставитися до своїх дітей. Я буду їх любити! – не погоджувалася Катя. 

– Послухай, я ж сама без матері виросла. З 12 років росла у дитячому будинку, а там ні про яку любов й мови немає. От я і виросла така озлоблена на весь світ. У всіх жінках бачила загрозу та підступність. А потім доля звела мене з однією вчителькою. Вона й сказала мені, що коли я перестану робити з іншими так, як роблять зі мною, то злість мине. Тоді у кожній жінці я почала бачити маму. Часом мені було їх шкода, часом я ними захоплювалася й не зогляділася, як моє життя змінилося. Я навчилася любити. От і тобі варто спробувати пожаліти свою маму. Дай їй любов, якої вона не дає тобі. 

Наступного дня Катерина летіла зі школи дуже надхненна й готова любити! Коли вона забігла до квартири, то побачила байдужу матір, яка просто сиділа на кухні та курила. Вона навіть не повернулася в бік дівчинки й це її дуже засмутило. 

– Я отримала двійку! – злісно крикнула Катерина й жбурнула свій важкий рюкзак на підлогу. 

“Ненавиджу!” – кричала вона в себе в голові. “Я зайшла, а вона навіть голови не повернула. Ну чому так?!”. Катерина почала роздягатися й тишком спостерігала за матір’ю. Потім вона згадала пораду Настиної матері й все ж вирішила до неї підійти. 

– Мамо, допомогти тобі з вечерею? – тихенько запитала дівчинка й поклала голову матері на плече. 

Жінка такого явно не очікувала. Вона обережно подивилася на дівчинку, а та проговорила:

– Я люблю тебе, мамо. 

Матір ніжно обняла її за талію та погладила її. Вперше Катерина побачила і її очах тепло та любов.

– А взагалі, я сьогодні п’ятірку в школі отримала. Про двійку, то я так сказала…

– Хочеш їсти? – спокійно запитала жінка. 

– Ні, я у Насті поїла. 

– А я маю два квитка у кіно, – ніжно сказала мама. – Батько у відрядженні, підемо разом?

– Коли? 

– Завтра ввечері, – з посмішкою сказала мама. 

Катерина просто світилася від радості. Вона не могла повірити, що вони з мамою підуть у кіно. Разом. Такого ніколи не було. Після цієї розмови дівчинка поцілувала маму й побігла робити домашні завдання. Тоді вона відчула, що у її домі стало так само добре, як і у Насті. 

Як не крути, а діти переймають поведінку своїх батьків. Якщо вони зростають у напруженій та злій атмосфері, то як у їх серці може зародитися любов?

Як ви вважаєте, чи впливає поведінка батьків на майбутнє їх дітей? Та чи може дитина якось вплинути на ситуацію?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Julia

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector