Ще дитиною я почала розуміти, що бабуся любить мене більше, ніж усе живе й неживе на цьому світі. Так же ж уже вона зі мною носилася, гралася, від усіх бід намагалася захистити…
А я тоді ще жартувала постійно, мовляв, мене й рідна мама не так сильно любить, як бабця.
І от недавно в мене народилась онучка. І я зрозуміла дуже важливу річ: мій жарт був чистісінькою правдою.
Свою донечку я люблю усім серцем, вона про це знає. Але мій зв’язок з онучкою – це щось таке особливе, що я й словами описати нормально не можу. У мене наче ще одна причина жити з’явилась, коли донька народила. І це такі сильні почуття, такий сплеск емоцій, який не можна порівняти ні з чим. Це абсолютно новий етап у житті, який дає можливість зрозуміти себе, встановити особливий зв’язок з родиною.
І це все відбувається тому, що ти наче знову проживаєш ті миті батьківства, що і кілька років тому. Але тепер у тебе багато досвіду за плечима, мудрість в голові і велика любов у серці.
Але все частіше я чую, що бабусі повинні жити лише для себе, а дітьми повинні займатися виключно батьки. І це дуже велика помилка.
Якщо вас зацікавила ця стаття, читайте більше за посиланням: https://t.me/+On4TH8CvEjplMjA6
Звісно, брати на себе повну відповідальність за виховання онуків не можна в жодному разі. Адже це все ж обов’язок мами й тата. Але треба не забувати, що головне завдання бабусі – знайти ту саму ниточку, яка об’єднає її родину воєдино, зможе закріпити зв’язок між різними поколіннями однієї сім’ї. І це дуже важлива місія.
Згадайте себе в дитинстві: що могло бути краще, ніж теплі обійми бабусі? Що могло бути приємніше, ніж зайти в рідні стіни, де минуло твоє щасливе дитинство? От і я думаю, що нічого. Саме ми вчимо наших онуків чистої, справжньої любові.
І вони нас теж багато чому вчать. Маленька дитина під боком – привід довше почуватися живим, молодим. Ми відчуваємо, що з нас ще є толк, коли донька просить розігріти для маляти суміш або посидіти з ним на вихідних. Ми почуваємось мудрими та важливими, коли син запитує в нас якоїсь батьківської поради.
Ми і наші внуки наче створені, аби тримати одне одного на плаву, а родину – в купі.
Кожна бабуся повинна відчувати ту межу, за яку їй не можна переступати. Наприклад, якщо хочете дати своїй дитині пораду щодо виховання онука, а вона відмовляється вас слухати – не треба наполягати. Якщо ваша дитина повністю скидає на вас ще зовсім маленьке дитя – не треба на це вестися.
Вибудуйте чіткі правила у вашій родині і побачите, що немає нічого кращого в цьому світі, аніж бути комусь бабусею. І нехай вас не лякає той факт, що онуків ви любите більше, ніж власних дітей.
Ще більше цікавих історій читайте за посиланням: https://t.me/+ip4OLY7feqc1OTQy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!