В Олександра Івановича життя складалося якнайкраще. Хороша посада – директор на фірмі, в рідному містечку знає його практично кожен, має двоє чудових діточок. А єдиним негативом було дружина, вона йому просто остогидла, турбується, телефонує по декілька разів, вдома з готовою вечерею зустрічає, загалом з дня в день одне і теж.
Неодноразово Олександр згадував ті часи, як вони тільки почали зустрічатися. Були закоханими студентами, він не уявляв без неї свого життя. Після одруження жили в злиднях, не мало й за що хліба купити. Складні були часи. Олександр намагався усіма силами покращити своє життя, а Таня у всьому йому допомагала. Так і здійснив чоловік свою мрію.
Звичайно, він пам’ятав все те, що для нього зробила дружина й був дуже вдячний. Але це не означає, що він тепер має так жити завжди – хотілося гострих відчуттів, емоцій, але що можна взяти зі звичайної домогосподарки, вона навряд чи його зрозуміє.
Нещодавно чоловік прийняв на роботу нову секретарку – дуже вродлива дівчина, Ірина, розуміє його з пів слова, просто читає його думки.
Чи не з перших днів він почав натякати їй на щось більше, ніж просто робочі стосунки, так і стали зустрічатися. Вищої освіти дівчина не мала, закінчила коледж, але дурною теж не була, де знайти гроші собі на життя вона точно знала.
От і вирішила зайвий раз не працювати, адже на кожній фірмі є старий начальник. Для неї старі були всі, кому за тридцять, адже дівчині було лише двадцять два роки. Олександр гордився собою, адже поруч з ними – молода та красива, він дійсно вірив, що дівчина закохалася в його мужність та душевність, і взагалі старався не помічати, як вона витягувала з нього кошти.
І ще б тривав їхній роман довго, якби одного дня дружина Олександр не принесла йому на роботу обід. От і застала закоханих вдвох. Олександр оправдовувався і говорив, що нічого страшного не сталося, адже він не покидає дружину, а свій роман він і не називав зрадою, а просто – розвага.
Правда, дружина не стала це слухати, забрала дітей і пішла. Таня просто зникла з його життя, не відповідала на дзвінки та повідомлення. Олександр вже й Ірина була не в радість, всі думки лише про втрачену сім’ю.
Останньою краплею було те, що він побачив свою Таню з іншим чоловіком, вони йшли разом й розмовляли. Вона – красива, доглянута, чудово обходилася і без нього. Він неодноразово просив пробачення, але все на марно. Жінка розпочала нове життя і зрадникам там не було місця.
Нічого не залишилося у Олександра Івановича від колишнього благополуччя, діти з ним не спілкуються, не хочуть, вони вже всі розуміють, дружина на розлучення подала, тільки Ірочка щебече якісь дурниці, прямо дратує…
Зараз лише одні спогади в голові у Олександра – про щасливу сім’ю.
Чи правильно зробила Тетяна, що не пробачила чоловікові?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!