Нещодавно мій чоловік вирішив зробити сюрприз – влаштувати романтичну вечерю. Однак, все пішло тоді коту під хвіст через мою маму..
Отож, ми нещодавно купили невеликий будинок у Малечковичах. А поки йде ремонт, майстри ще щось там встановлюють, то вирішили пожити у моєї мами. Вона мешкає сама у трикімнатній квартирі, біля Стрийського автовокзалу. Тоді місця для всіх з головою вистачило. До речі, це моя мама запропонувала переїхати. І сказала, що за комуналку та продукти платити не треба. Не може вона з рідних дітей гроші брати.
Ми з чоловіком не дуже вередливі щодо їжі. Наш сніданок – це кава та бутерброди. В обід собі йдемо у їдальні, біля наших офісів є такі невеличкі бістро. Там на 100 гривень можна взяти смачний суп, якусь гречку чи макарони. І ще залишається на чай. І вже ввечері, коли Степан забирає мене з роботи, ми можемо десь піти на каву чи купити на “Окко” хот-дог. Нас тільки двоє, я не звикла готувати багацько страв. Ми ж елементарно то все не з’їмо, а продукти тільки зіпсуються.
А моя мама любить наготувати всього і побільше. От зварить каструлю борщу, що вже він за бортики переливається. Чи накрутить двадцять голубців, всі запхає у морозилку. От в неї є така звичка – робити багато страв про запас. Ще й котлети готує на такій олії, що вони не смажаться, а плавають. Мені такого жирного не можна, а у чоловіка проблеми з печінкою. Тому ми навіть на мамині полиці у холодильнику не заглядаємо.
Отож, повертаємося до того вечора. Це була п’ятниця, вечір. Ще й особлива дата – 18 листопада, якраз ми тоді зі Степаном познайомилися. Чоловік замовив мої улюблені суші, купив шампанське та квіти. Розставив по кімнаті невеличкі свічки, приглушив світло. Ще й приготував салатик з крабових паличок на закуску. Ну і ще солодке печиво, моє улюблене. Взяв все на тацю, ще й посипав так пелюстками троянд підлогу. Тільки ми вирішили випити на брудершафт – чую, як відчинилися двері та гучне “Аліна, ану йди сюди!”.
Тоді мама повернулася якась не в гуморі. Чи то на роботі були проблеми, чи посварилася з кимось на базарі. Словом, така розлючена, що аж іскри з очей вилітали:
– А що це ви там у кімнаті зачинилися? Ще й вечерю собі тихцем занесли?
– Мамо, ну в нас сьогодні річниця…
– А я вам хто? Чужа людина? Ще й мали совість від мене продукти ховати і їсти!
Щоб ви розуміли, ми маму ніколи за той період не об’їдали. Навпаки, купували їй продукти, якщо йшли у магазин. Ну хоча б якось віддячити, що живемо у неї. Інколи оплачували інтернет та комунальні послуги. Так, моя мама нормально заробляє, але то було наше “спасибі”.
А тут вона стоїть, руки в боки і так дивиться, немов ми без дозволу тут живемо.
– А ти зятю, я так бачу, гарну влаштувався. Сидиш у мене на шиї, продукти їсиш, водою, світлом користуєшся. І я вам найбільшу кімнату віддала. Ото дякую, дуже приємно!
Мама закрилася у кімнаті та ще довго до нас не виходила. Але не зрозумійте мене не правильно, ми нічого такого не їли. Там не був лосось, ікра чи креветки. Суші взяли найдешевші, шампанське в АТБ було на акції. Ну а зробити салат з крабових паличок – не то якась там небачена розкіш.
Найбільше мені було боляче за Степана. я побачила, що мама зачепила його такими словами. Хоча мій чоловік їй дуже допомагав вдома. То кран поремонтує, то диван перетягне чи ще якусь важку роботу зробить. А тут таке почути…
Ну але це була наша річниця. Може, у нас там мало бути одне інтимне продовження, а тут мама. Ну ми її мали до столу запросити? Це наша річниця, а не якесь родинне застілля.
Дивно з такої поведінки. От раніше її все влаштовувала, сама ж першою запропонувала переїхати. А тут таке сказала, що ми її об’їдаємо. Ми ж молода родина, маємо право просто побути утрьох. Якщо ж мама хотіла з нами посидіти – то чому про це нормально не сказала, а почала скандалити? Ми б замовили і для неї щось смачненьке.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]