Нещодавно в гості завітала свекруха, а із собою нічого: ні зубної щітки з пастою, ні рушника, ні мила, ні шампуню. Тільки простить у мені: дай ось це, позич оте

Нещодавно в гості завітала свекруха, а із собою нічого: ні зубної щітки з пастою, ні рушника, ні мила, ні шампуню. Тільки простить у мені: дай ось це, позич оте. Ні, мені не шкода, бо я не з тих, які склянки води жаліють, просто намагаюся збагнути, чи взагалі нормально так робити.

Свекруха у нас живе за містом, давно розлучена, діти повиростали. Ось ми й вирішили їй столицю показати. Запросили в гості. Вона приїхала, а із собою нічого не привезла. До слова, взагалі нічого. Усе випрошувала в нас.

Ми з Андрієм одружені вже 7 років. Живемо в Києві. У нас тут власна квартира в новобудові. Купили її не одразу, ясна річ, на неї ще треба було заробити. Але все ж таки нам вдалося. Допомагав нам тато чоловіка. Він хоч і розлучений зі свекрухою, але з Андрієм спілкується. Кілька років тому виїхав за кордон і надсилав нам звідти гроші.

А його дружина так і залишилася у Чернівцях. Живе у приміській місцевості. Вона ще досить молода жінка. Виглядає дуже навіть непогано на свій вік. А що ж, працює в бібліотеці – робота не бий лежачого.

Втім, тільки останнім часом я почала помічати, що Світлана Денисівна – трохи дивна жінка. Особливо підтвердив це випадок, про який я вам зараз розповідаю. Ми давно запрошували її до себе. Хотіли квартиру показати, столицею поводити. Нарешті цьогоріч вона наважилася на поїздку.

Ми її зустріли, привели додому, нагодували – усе, як годиться.

Тоді показали матері її кімнату.  До її приїзду це була дитяча, але ми поки вирішили забрати дитину до себе, щоб свекруха змогла відпочити трохи. І ось мені Андрієва мати каже.

Пошепки

– Віддай мені ось це. Воно тобі треба? А мені знадобиться. І ось це теж. Яка хороша річ!

Потім виявилося, що у свекрухи із собою ні зубної щітки, ні рушника, ні халата – нічого із собою не взяла. 

Я знизала плечима. Дала рушники, туалетний папір. Ну це ще пів біди. Але ділитися шампунем, зубною щіткою, гребінцем та мочалкою – уже перебір. Це ж засоби особистої гігієни. Я навіть постіль власну беру, коли ми кудись їдемо із сім’єю. А вона б у мене ще спідню білизну попросила!

Поговорила про це з Андрієм, а він махнув рукою, мовляв, мама дивна трохи. Оце-то він вчасно згадав сказати мені про це.

Втім, нікого осуджувати я не хочу. Просто ділюся досвідом. Мені цікаво, як на таке відреагували б інші. Може, справа і справді в мені?

А що думаєте ви?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna
Adblock
detector