Минулого року мій тато отримав трикімнатну квартиру в іншому місті й ми переїхали туди. Жити там було якось незвично. Геть без друзів та знайомих у чужому місті. І тут я дізналася про те, що моя подруга Марина має наміри виїхати зі свого села. Я вирішила запропонувати їй пожити у себе – їй платити менше та й мені веселіше буде.
Звичайно, я знала, що у селі Марина ніде не працювала, тому грошей у неї майже не було. За перший місяць проживання грошей я не брала, навіть диван їй у кімнату купила. Перед приїздом, я почала шукати їй роботу. Розглянула я безліч вакансій й одна мені дуже сподобалася: робота у ресторані, офіційне працевлаштування та гідна зарплата. От я і вирішила записати її на співбесіду.
Наступного дня приїхала Марина й сказала, що на співбесіду не піде, адже працювати у цій сфері не хоче. Змушувати її я не мала ніякого права, тому дала можливість самостійно знайти роботу. Марина майже місць їздила на співбесіди, але ніяк не могла влаштуватися на роботу. Врешті-решт її взяли на посаду адміністратора салону краси. Зарплатня була маленькою, але з доволі зручним графіком: 2 дні працюєш, 2 дні вихідний. Я думала, що Марина почне шукати ще одну роботу, або якийсь підробіток на ці вільні дні, але ж ні! Я працювала по 6 днів на тиждень, а вона лише 4.
Коли я поверталася додому, то знаходила гори немитого посуду у раковині, а сама Марина щасливо лежала на дивані та дивилася свої улюблені серіали, або ж просто зависала в інтернеті. На продуктах вона дуже економила, мені платила копійки, а решту грошей витрачала на одяг. Я думала, вона якось кімнату свою до ладу приведе, але за 7 місяців нічого так і не змінилося. Я як купила один диван, так він там і стоїть на самоті.
Крім того, мене вже починає бісити те, що вона не купує нічого з побутової хімії й не прибирає у квартирі. Харчування – це взагалі окрема тема. Собі вона купує солодощі та чипси, а потім йде до мене та просить поласувати моїми стравами.
У мене декілька місяців тому з’явився хлопець і мені хотілося б жити з ним, але як це зробити, якщо тут Марина? Вигнати її я не можу, це ж моя подруга та і я сама запропонувала їй в мене пожити. А з іншого боку, вона так ніколи й не зрозуміє, що у цьому житті потрібно працювати й думати про своє майбутнє, чи вона гадає, що житиме у мене вічно? Просто не знаю, що мені робити.
Як би ви вчинили на моєму місці?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!