Я вже на пенсії, але ходжу на роботу, щоб спілкуватися з людьми. Думаю, що на пенсії життя не завершується. Все життя ми працювали з чоловіком, щоб забезпечити нашого сина Максима всім найкращим. Рідний батько сина пішов від нас, коли малий лише народився, а вітчим прийшов в нашу сім’ю, коли Максиму було всього три.
Ми його просто обожнювали, він вступив до інституту, потім пішов на роботу, переїхав в орендовану квартиру й там проживав зі своєю дівчиною Оксаною.
Стосунки у мене з Оксаною не склалися ще з самого початку. Вона зчепилася зі мною в супермаркеті ще напередодні нашого знайомства – не знала, що перед нею її майбутня свекруха. Але з ким буває, в житті і таке може трапитися.
Про нашу перепалку нікому я не розповідала, однак в родині помітили, що невістка мені не подобається.
– Що ж вона тобі таке зробила, що ти її так не любиш? – не раз питав мене чоловік.
– А я її не повинна любити, нехай Максим любить, – віджартовувалася я. – Навіщо їй моя любов?
От ми нещодавно пішли до моєї сестри в гості. Сіли за стіл, а Олена стала запитувати:
– Як Максим з Оксаною поживають? Онуків ще не чекаєте?
– Олено, їм би спершу ще одружитися, а лише тоді можна про онуків думати. Все має бути так, як в людей, – засміялася я.
– Навіщо ти так жартуєш? – дивно подивилася на мене сестра. – Вони ж весною розписалися в РАЦСі, а за кордоном відсвяткували в колі друзів. Ти що, фото не бачила в мережі? Не вірю, що ти не знаєш.
А я дійсно не сиджу в Інтернеті, тому виявилося, що про одруження знають всі, окрім нас. Дуже образливо за таку зневагу, адже ми ж не такі погані батьки. Тим паче це єдиний син, ми його дуже любимо, та б змирилися з його вибором. Не нам же з нею жити.
– А тому що Оксана тобі не подобалася ніколи! – пояснив син. – Навіщо було тобі псувати стосунки, а потім ті сварки не знати в що переросли б. Нічого вже не змінити, навіщо ти починаєш?
В мене контраргументів немає, однак це дійсно зневажливо. Чоловік говорить, що йому міг і не казати, але матері потрібно було розповісти. Правда, я думаю, що чоловік йому теж не чужий, виховував з малечку.
Ось так, стільки сил ми в нього вклали і ніколи б подумати не могли, що син таке може утнути. Не можу заспокоїтися, ображена я і все.
Що Ви порадите в такій ситуації?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!