– Невістка мені вчора дзвонить, як ні в чому не бувало!

– …Чуєш, вчора до мене зателефонувала невістка й попросила, щоб я приїхала посидіти з малям, – розповідає подрузі шістдесятирічна Марина, – Каже мені, мамо, та приїдьте, в мене ангіна, температура тридцять дев’ять, а якщо малятко заразиться? Я категорично відмовила, сказала, що на дачі і цей тиждень в місто не збиралася приїжджати. Нехай маску одягне і сидить зі своєю дитиною. 

– Марино, ну так не дуже гарно, це все-таки твій онук, а якщо дійсно хворобу перейме, ангіна – це не жарти. Та й невістці не легко хворою з дитиною, хлопчику тільки ж три місяці виповнилося. 

– Вже три з половиною! Ой, Катю, мені вже надоїло дітям прислуговувати, а віддачі ніякої! Я пробувала налагодити стосунки з невісткою, а вона до мене добре, тільки коли їй щось треба. Я ж на весілля багато грошей подарувала, допомогла квартиру облаштувати, рахуй кухню, пралку, диван – все їм купила…

– Так? Це ти їм купувала? Я не знала…

– А хто ще? А вони замість того, щоб відкласти кошти на ремонт, покупляли собі дорогі телефони й кожні пів року на моря їздили. Ще як під час вагітності і неї були проблеми, то я всіх лікарів шукала, в лікарню їй я їжу приносила, після пологів всю квартиру їм вимила, домашні страви приготувала, а вона навіть спасибі не сказала! От навіщо мені це все?

– Марино, та у всіх так. Діти чомусь допомогу батьків як належне сприймають. 

Пошепки

– Це точно, як належне! А головне, що допомагати я їм повинна, а в них мені нічого попросити не можна. От нещодавно везла їм з дачі соління, картоплі, сумок було дуже багато. Думаю, до вокзалу доберусь, а далі вже син на машині забере. Але в невістки були свої плани. 

– Вона ще не дала чоловікові тебе забрати?

– Та не заборонила, але от подзвонила я до нього, попросила під’їхати, а він каже, що без проблем. Через деякий час дзвонить невістка і починає до мене претензії висловлювати:  – Марино Іванівно, чому ви синові додаткові завдання роздаєте? Він же на роботі, йому треба відпрошуватися, поки до вокзалу доїде, а там корки, вас привезе, далі назад на роботу, то однією годиною  не обійдеться.

– Марино, ну я б теж не хотіла, щоб чоловік з роботи відпрошувався, а якщо спізниться, ще якусь догану отримає. Тим паче є такі начальники, де через це потім змушують заяву писати за свій рахунок. 

– Катя, нічого б не сталося, якщо б один день прийшов пізніше на роботу. Ніколи нічого в нього не прошу, а тут все одно не послухали. Мене це дуже образило. Невістці кажу – ну, раз у вас такі складності, що заради матері відпроситися ніяк, звичайно, викликом таксі та трубку поклала… Я думала, що син все-таки приїде, але ні, довелося таксі викликати, таксист ще й допоміг мені донести все до авто. Син навіть не поцікавився, як я заїхала. Тепер зрозуміла, як люди до мене, так і я до них. З мене досить такого ставлення!

Що Ви думаєте з цього приводу?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

U2
Adblock
detector