Тиждень тому у нашого внука Петрика було перше причастя. Ми з чоловіком навмисне приїхали зі Стрия до Чернівців, купили багато подарунків та солодких гостинців. Син Сергій знав, що ми приїдемо та чекав нас на вокзалі.
У їх квартирі вже були свати, батьки Ліди. Олена Василівна та Олексій Павлович приїхали перші та вже задаровували онука подарунками. Купили йому новесенький велосипед, з шоломом та наколінниками. Ну звісно, на фоні такої цяцьки наш подарунок вважається повним несмаком. Адже ми з чоловіком не такі багаті люди, взяли на подарунок для Петрика срібний ланцюжок з іконкою та енциклопедію про машини.
Однак, весь вечір онук провів у компанії велосипеда. Нам навіть дякую не сказав. Ліда біля своїх батьків аж пританцьовувала. То їм принесе на диван каву з фруктами, сама порозкладала їх валізи (хоча невістка на 7 місяці вагітності). Ну так вже їм прислуговувала, як панам великим! А наші сумки так і стояли у коридорі, поки я вже сама не віднесла все до кімнати.
Так, як дорога зі Стрия до Чернівців була важкою (їхали 5 годин), то я попросила невістку показати місце, де ми будемо ночувати.
– А ви тут хочете? – так дивиться на мене Ліда, як баран на нові ворота.
– Ну а де ще? То ж ваша квартира, ми тут, у вітальні поспимо.
– Ні. В залі мої батьки спатимуть, вони вже речі розклали. Цей, ви підете до наших сусідів спати.
Мене така “пропозиція” обурила. Тільки не хотіла робити скандал та лаятися через дрібниці, змовчала. Сергій взяв валізи в руки та поніс на 1 поверх.
– То наші сусіди, нормальні люди. Вони 24 виїхали геть, а ця квартира пустує. Ми інколи заходимо, провітрюємо кімнати, пил витираємо. Ліда казала, що у шафі має бути свіжа постіль.
Але коли я побачила цю квартиру, то ледь не зомліла. Запах такого застояного старого одягу, великі клубки пилюки та павутиння звисали з кожної люстри, у ванній взагалі грибок з’явився на плитці. Постіль була не свіжа явно, ще й з жовтими плямами. Не було не те, що гарячої води, а якоїсь навіть теплої. Я гріла собі каструлю, аби елементарно помити голову зранку та зробити укладку.
Настрій був геть кепський, я ледь стримувалася, аби не посваритися з невісткою. Після причастя ми всі збиралися у їх квартирі. Прийшли ще хрещені батьки Петрика, його двоюрідні брати та сестри. Нас з чоловіком посадили у самий куток, сиділи, як ті дві сирітки. Невістка та син весь вечір удавали, наче нас нема!
– Тихо, не псуй свято. Тим паче, тут чужі люди. От приїдемо додому, ти зателефонуєш Сергієві та спокійно поговорите, – заспокоював чоловік.
Але син взагалі ніяк не відреагував на таке зауваження:
– Мамо, що ти проблему на рівному місці робиш? Ми вас з квартири не виганяли спати на вокзалі, а дали окреме житло. Тим паче, батьки Ліди перші приїхали. Які ще претензії до нас?
Я взагалі тепер не хочу до них у гості приїжджати. Ну де таке можна робити зі своїми літніми батьками? Наче ми не гості якісь, а цигани.
Ви погоджуєтеся з думкою свекрухи про нахабну поведінку інших родичів?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!