Знаєте, я присвятила всю себе на виховання синові. Мій чоловік сильно пив і загинув у ДТП. Після похорону я дізналася, що колишній залишив ще багато кредитів у банку під шалені відсотки.
І старалася погасити борг. Розміняла двокімнатну на однушку, аби мати хоча б якісь гроші. Влаштувалася на ринок, продавала м’ясо, а ввечері ще мила підлоги в офісах та супермаркетах. Собі за ці всі роки не посміла купити якусь нову сорочку в магазині, все витрачала на сина, а сама одягалася у секонд-хенді.
Я сама сирота, не маю ні батьків, ні старших братів та сестер. Тому самотужки виховувала Дмитра. Навіть довелося поїхати свого часу на заробітки в Німеччину, коли Діма вже підріс та вступив до університету.
Але от все думала і чекала – коли нарешті прийде той спокій і заживу у своє задоволення. Дмитро після 4 курсу одружився та переїхав до жінки Світлани на квартиру. Я заплатила молодятам за весілля та ще й подарувала дуже пристойну суму на майбутнє. Однак, молодята замість того, аби ці гроші покласти на зберігання, вирішили витратити все на відпочинок закордоном.
Так от, сподівалася, що після весілля видихну спокійно. Але ні!
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Невістка завагітніла, народила, щодня до мене телефонує “ой, мамо, прийдіть то зробіть, допоможіть”. І я після роботи їхала в інший кінець міста.
На вихідних також спокою не було. З самого ранку Світлана просила посидіти з дитиною, бо в самої були “невідкладні” справи. То хотіла манікюр зробити чи поїхати в салон на фарбування або ж з подругами зустрітися. Мені було спершу ніяково відмовляти невістці.
А потім вже й друга дитина народилася. Що Світлана, що Дмитро постійно мене смикали з роботи та просили приїхати. Директор не раз дивився на мене з-під лоба та погрожував навіть звільнити.
Хоча сваха, Марина Василівна, жила також в тому районі. Але чомусь вкрай рідко приїздила до онуків. Ну хіба раз на тиждень, і те, на годинку-дві.
Я вже не раз натякала синові, що не можу за першим бажанням летіти до них. Хай няньку шукають чи у садочок віддають:
– Мамо, ну що ти таке кажеш? Наче сама ніколи дитину не виховувала.
– Уяви собі, сама тебе на ноги підіймала. І не просила ні в кого помочі. Ну твоя Світлана вже геть така немічна чи що?
Мій Діма дуже добре заробляє, має керівну посаду на фірмі. І точно може собі дозволити оплатити няньку.
Однак, декілька днів тому я дізналася прекрасну новину – Світлана вагітна 3 дитиною. І от вона вирішила, що набагато краще буде, якщо я вийду завчасно на пенсію та допомагатиму няньчити онуків.
– Хіба вам важко? То ж ваші кровинки рідні!
– Світлано, я розумію, що я бабуся та повинна піклуватися про онуків. Але чому ти про це не просиш свою маму? І чому саме я? Дайте нарешті мені спокійно видихнути.
Дмитро та Софія образилися на мене, почали називати егоїсткою. Потім до мене ще й сваха дзвонила, вичитувала, як малу дитину:
– Ви не розумієте, що їм важко виховувати дітей?
– А чому саме я повинна бути в ролі безкоштовної няньки? У них що, нема другої бабусі?
– Яке вам до мене діло? Так важко допомогти чи що?
Я не збираюся взагалі виходити на пенсію. Адже що потім на ті копійки від держави куплю? Як комунальні платитиму?
Син, до речі, ні разу мене не відвіз додому на машині. Та навіть 10 гривень на проїзд в трамваї не дав. А зараз ще хочуть зробити безкоштовною нянею. Ну де так можна, люди добрі?!
Я не егоїстка. Просто хочу нарешті пожити для себе у 60 років. Онуки – то щастя, але мій спокій важливіший.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!