У 2021 році мій Павло одружився. Наречена не місцева, сама з Тернопільської області, до Львова приїхала на навчання.
Весілля зіграли влітку. Спершу молодята думали орендувати квартиру і помалу відкладати на власне житло. Однак, то виходило дуже дорого. Ну і я запропонувала переїхати до мене. У Сокільниках велика хата, подвір’я. Місця нам всім вистачало з головою.
Невістка ще з першого дня, як переїхала, то уявила себе пані великою.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Страшенна білоручка, на городі не допомагала, у хаті так само. Хіба все робила окремо – готувала їсти тільки для себе та Павла, і одяг для прання постійно ділила, прибирала тільки у своїй кімнаті.
Я вже й сама думала, коли нарешті вони назбирають гроші на власне житло. Однак, у листопаді Марія завагітніла, а в лютому почалася війна. І от діти тепер навіть не думають переїжджати:
– Мамо, ти зараз ціни на житло бачила? Мінімум 20 тисяч доларів треба дати. Звідки я такі гроші візьму?
– Так я не жену вас на вулицю. Можна відкладати, взяти позику чи у родичів позичити.
– Ага, і ще більше себе в борги загнати. Ще скажи мені нирку продати.
Діло дійшло до ручки, бо син тепер з хати не виходить, боїться, що його воєнком злапає. Працює дистанційно, тільки раз на тиждень може в офіс поїхати за паперами.
Невістка постійно няньчиться з дитиною. Хоча донечці майже 2 рочки, можна вже у садочок віддати. Однак, Марія категорично проти. Якби мені ще у господарстві допомагала, то взагалі було б супер. Але ні, невістка весь час дитиною прикривається. І я сама прибираю, готую їсти, мию посуд…
Чесно, я вже сама помалу так звикла. Онучка Софійка – то моя єдина розрада. Ми з нею часто гуляємо на дворі, вчимо пісеньки, віршики.
На носі Різдво, треба готуватися до такого великого свята. Я сама купила за свої гроші масло, м’ясо, всю молочку, рибу, борошно та ще багато солодощів для колядників. Приготувала пляцки до столу, гарненько поприбирала в хаті. Бо ні від невістки, ні від сина помочі не дочекалася.
Запросила у гості своїх родичів – тітку Тамару з чоловіком та дітками, дядько Орест з села приїде. Я люблю, коли велика родина збирається за одним столом, одразу так добре на душі стає.
Однак, у невістки також були свої плани на Різдво. Вона не хотіла готувати страви, а все замовила готове з ресторану. Таке вже ледаче, що словами не передати. Все куплене – пампухи, голубці та навіть кутя!
І Марія запросила на Різдво своїх кумів та друзів. Знаєте, де вони будуть святкувати? У мене в хаті. Невістка не спитала дозволу, не порадилася, а просто поставила мене перед фактом:
– Ми довго не бачилися. Тим паче, це хрещені батьки Софійки.
– Але я вже запросила своїх родичів запросила, всі приїдуть – ну тоді місця взагалі не буде.
– Може ви краще поїдьте до тітки в село, а ми тут побудемо. Страви я вам допоможу спакувати.
Ну от нахабство з невістки, як те лайно, випирає. Аби мене виганяти з власної хати, ще у й таке велике свято?
Я не знаю, як ці свята переживу. Сваритися та псувати і без того погані стосунки я не дуже хочу. Але як мені далі бути? Ну не можу я поступитися невістці хатою. Хто ж господиня у цьому домі?!
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!