Літні люди часто стають непотрібними. На старості літ вони залишаються без турботи, підтримки й допомоги. Хоча ми повинні цінувати їх і дякувати їм за життєву мудрість і шанс з’явитися на цей світ. Зрештою, процеси старіння неминучі й вони торкнуться кожного з нас.
Бабуся Ніна сиділа на своєму кріслі й вишивала. Раптом у кімнату зайшла невістка:
– Мамо, збирайте свої речі. Нам потрібно їхати.
– Ти мені про це раніше нічого не говорила, – з сумом відповіла старенька. – Куди ми поїдемо? – з надією запитала бабуся, розуміючи, що дорога може бути лише в одне місце.
– А це буде сюрприз, – тримала інтригу Вероніка. – Повірте, вам все має сподобатися.
Перечити не було сенсу, тому Ніна взялася пакувати свої скромні пожитки.
Останній рік для них був доволі важким. Жінки вдвох боролися за життя Андрія. Чоловік сильно хворів, а лікування було шалено дорогим. Невістка ні про що не просила свою свекруху, але чи потрібно було? Бабуся Ніна без зайвих слів виставила власну квартиру на продаж, а виручені кошти пішли на закордонну клініку. Однак все було марно. Як би команда жінок не старалася, але вони втратили Андрія. Звісно, свекруха більше не мала куди подітися, окрім як залишитися разом з Веронікою.
Між ними ніколи не було сварок чи непорозумінь, але й особливо теплих відносин також. Однак з онукою бабуся стала надзвичайно близькою. Та й дівчинка обожнювала стареньку.
– А з онученькою я ще побачуся?
– Звісно, ми зараз заберемо її зі школи.
“Виходить, що я й вона буде проводжати мене в будинок для престарілих”, – подумала пенсіонерка.
Дорогою старенька міцно спала. Перед тим вона випила кілька таблеток заспокійливого, але, мабуть, переборщила. Прокинулася Ніна вже на місці, а коли вийшла з машини, то побачила навколо гори й невелику річку. Колись вона мріяла оселитися в такому місці, щоб природа…
– І ліс неподалік, – продовжила Вероніка. – А ще свій сад, а в ньому груші. Погляньте, вони тут є!
Виявилося, що Андрій розповів дружині про мрію матері. Зараз невістці було важко без нього, а стіни рідного дому були лише болючим нагадуванням про трагедію.
– Я вирішила продати стару квартиру й купити тут невелику ділянку. На решту суми придбала однокімнатне житло в місті для донечки. Ми з вами оселимося тут, а вона точно захоче бути ближчою до цивілізації. Ви згодні?
– Звісно, – відповіла бабуся Ніна зі сльозами на очах.
А як ви вважаєте, чи повинні діти дбати про своїх батьків на старості літ?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!