Часом доводиться чути обурення чи просто дивну форму констатації того, що військові все-таки отримують зарплату.
Мене це трохи жахає. Особливо в умовах війни.
Чомусь простий народ це питання цікавить більше, ніж тих, кому виплачують кошти. Я не думаю, що нашим захисникам, які з останніх сил та ціною власного життя борються за свободу народу, дуже важливі ці фінанси. Під ворожими обстрілами та бомбардуваннями, напевне, вони мало мізкують над тим, скільки ж їм перерахує держава в кінці місяця. Те, що вони роблять не вартує ніяких грошей. Бо не існує у світі такої цифри, щоб віддячити їм за боротьбу.
Тож прикро чути подібні обговорення від людей, які спокійно сплять щоночі, тільки завдяки старанням наших вояків.
Спробуйте підняти цю тему поряд з матір’ю, яка більше не обійме свого сина. З жінкою, яка більше не поцілує свого коханого. З дитиною, яка не поніжиться в обіймах батька.
Скажіть це родині бійця, який вийде з лікарні ще не так швидко. І не без утрат.
Поговоріть про це з жінками, які покинули Україну, ховаючи дітей за кордоном. Їхні чоловіки боронять нашу країну, а повертатися сім’ї вже немає куди. У них більше немає дому.
Поговоріть про це з бійцями Азову. Запитайте, чи мають для них значення отримані гроші?
Скажіть це волонтерам, які роблять усе, щоб знайти навіть неможливе!
Якщо вас так хвилює велика платня захисників України і ви прагнете заробляти стільки ж, то візьміть зброю і станьте з ними пліч-о-пліч на передовій.
А якщо справді хочете допомогти – то робіть це мовчки, без зайвих зауважень та висновків.
А Ви погоджуєтеся з написаним?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!