Вплив часу не залишається безслідним, ми змінюємося кожного дня, з кожною новою ситуацію. Набутий досвід залишає відбитки в нашій душі, однак все ж людська сутність, характер не зазнають змін. Ми залишаємося ті ж, однак робимо висновки, вчимося, аналізуємо власні вчинки, щоб знову не наступити на ті ж граблі. Час змінює все, але навіть зранена душа не втрачає того вогника щирості та відвертості, для якого інколи достатньо лише трішки більше тепла, щоб він спалахнув новою силою.
Ділимося з вами поезією, яка торкається глибини душі кожного…
Нічого не змінилося – я та ж…
Лиш не така наївна, як раніше.
Вже не веду із серця репортаж
Для тих людей, яким не вірю більше.
Я перестала плакати вночі
Через безглузді докори сумління.
Й багато почуттів вже на ключі
Як досвід на наступні покоління.
Я не цікавлюся життям чужим,
Недоліків у інших не шукаю
І не біжу на мрій рожевий дим,
Бо все, що мені треба, я вже маю.
Даремних бесід зменшила тираж,
Із кожним днем ціную більше тишу.
Нічого не змінилося – я та ж,
Й такою, певно, до кінця залишусь…
Автор: О. Сапріянчук
Вам сподобався вірш?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!