Мам, а тобі навіщо сукня? Ти все одно нікуди не ходиш, а от я молода, мені треба більше речей.
Ніну чоловік покинув ще тоді, коли вона була вагітна, сказав, що не готовий до батьківства. Дівчина тоді була у відчаї, однак розуміла, що не може нікого змушувати кохати себе і власну дитину, тому більше не турбувала його. Спершу їй було дуже складно. Навчання в інституті, робота, дитина. Виховувати доньку взагалі не легко, як це могло б здаватися.
Донька виросла балувана, адже матір їй ні в чому не відмовляла. Спершу з Лізою сиділа ще бабуся, яка діставала для онуки зіроньку з неба. Коли дівчинці було 5 років, вона попросила в матері нову ляльку, однак в Ніни тоді не було коштів на такі іграшки, ще й ціна там була захмарна. Однак донька тоді влаштувала справжній протест, не їла, ні з ким не розмовляла, а потім ще телефоном скаржилася бабусі на матір, яка не купила ляльку.
Звичайно, наступного дня бабуся принесла цю іграшку. Ніна була дуже не задоволена такою поведінкою матері, однак бабуся рішення не змінювала, казала, що онука не має почуватися обділеною.
Пройшло вже цілих 12 років, а характер Лізи взагалі не змінився, вона якраз готувалася до вступу в університет, а матір тим часом працювала на двох роботах. Згодом у Ніни зав’язалися стосунки з колегою, жінці здавалося, що це ще один шанс, який подарує їй відчуття щастя. Ліза одразу помітила, що з матір’ю щось відбувається.
– У тебе що є чоловік? Кохання?
– Доню, та яке кохання, просто колега, нежонатий, ми дружимо.
– Тільки не кажи, що ти ще заміж за нього зібралася, він хоча б більше за тебе заробляє?
– Ой, Лізонько, яке заміж, хто вже мене візьме, ми просто колеги… Тим більше мені за твоє поступлення треба думати.
– Угу, теж так думаю, а то замріялася про якогось Сергія Олексійовича.
Ніна була розгублена і не знала, як реагувати на такі слова доньки. Згодом жінка отримала премію й вирішила купити собі сукню та туфлі, давно вона себе не балувала.Прийшовши додому, вона радісно розповіла про це доньці.
– Доню, а я несподівано премію отримала. Хочу придбати собі сукню та туфлі, який магазин порадиш?
– Ого, а за що це тобі премію видали? Теж собі таке придумала, собі сукню, туфлі, а мені, як завжди, нічого. Звичайно, ти хочеш, щоб твій любасик глянув на обновки і закохався в тебе. Купуй, купуй, а я собі щосбь на секонді візьму. Мені ж в цьому житті взагалі нічого не потрібно, в мене матір наречена, треба звикнути. Одразу видно, що ти думаєш лише про себе!
Ніна була розчарована, вона все життя важко працювала, щоб дати своїй доньці все найкраще, і тут такі звинувачення. Як же вона могла виховати таку егоїстку? Вирішила, що гроші витратить на себе, все-таки вона теж заслуговує на якусь повагу. Донька тоді образилася на матір і не розмовляла з нею.
Ніна ж придбала сукну, туфлі і навіть сумочку. На днях Сергій Олексійович запросив її на каву, то ж в кафе жінка пішла обновках. Пройшло трохи часу й Ніна повідомила доньці про те, що одружується. Тоді донька почала кричати, кинулася в сльози, такої істерики матір ще не бачила.
– Знаєш що, Єлизавето, з мене досить. Ти мене взагалі ні в що не ставиш, я не твоя прислуга, і не повинна працювати на твої забаганки з ранку до ночі. Теж жива людина, хочу якогось тепла, турботи. Ще пару років, ти одружишся і покинеш мене. А я що маю прожити все життя самотня? Вистачить, дорогенька, я допомагати тобі буду, але тепер ти маєш думати сама про своє життя. Шукай влітку роботу, вчися заробляти гроші, я не вічна.
Ліза була шокована зі слів матері, адже такого вона точно не очікувала. Після школи вступила дівчина на бюджет, стипендію витрачала на власні потреби, матір забезпечувала її необхідним. Потім знайшла роботу. Донька спершу ображалася, а потім почала проявляти більше поваги до матері. А Ніна раділа, адже поруч з нею був коханий чоловік, а донька з бездушної ляльки перетворилася на нормальну людину.
Правильно вчинила Ніна з донькою?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!