Раніше я думав, що моя дружина найдобріша жінка у світі. Вона ж обожнювала усіх бродячих котиків і песиків, займалась волонтерством, їздила в притулки. Та зараз мені здається, що все це вона робила лишень для свого іміджу.
Вікторія завжди була зіркою. З дитинства вона співала, займалась модельним бізнесом, брала участь у фотосесіях. Вона звикла до уваги інших. Я ж був звичайним, як то кажуть, “ботаном”, вчився, захоплювався комп’ютерами, мріяв стати відомим програмістом, розробником комп’ютерних ігор.
Здавалося, ми зовсім не пара. Але якось ми відпочивали в компанії друзів і слово за слово розговорилися. Така красуня, як Віка, звернула на мене увагу. Це було справжнє потрясіння. Згодом ми почали зустрічатись, а за два роки – одружились. Я тоді вже гарно заробляв, ми винаймали квартиру, багато подорожували. Мамі моя дружина також сподобалась. Щоразу, коли ми до неї приїжджали – вона дарувала їй невеличкі подарунки: чи то крем для рук, чи якась дрібничка для кухні. І тут якось під час спільної вечері, моя дружина почала розмову:
– Яка ж у вас затишна квартира. Якби ж то нам таку, могли б вже вам онуків подарувати!
– Донечко, ви можете до мене переїхати, я не заважатиму.
– Так, але боюсь, що ми вам будемо заважати, ще й діти, зазвичай, спокою не дають. А ви не хотіли б жити в селі на природі. У мене залишився будинок діда, просто казкове місце.
Ви не уявляєте, як улесливо Віка говорила з мамою. Вона обіцяла їй золоті гори, що ми з малюками будемо щотижня гостювати в мами на природі, а згодом побудуємо там гарний будинок. Моя мама була ладна на все заради нашого щастя. Тож врешті вона залишила свою велику трикімнатну квартиру в самому центрі міста і поїхала в село. Виявилося, хата діда Віки була в жахливому стані, жодних зручностей, вода на вулиці. Та ненька стверджувала, що все її влаштовує.
Мені було шкода мами, відразу ж провів їй воду, замінив дах. Але дружині це не сподобалось:
– Коханий, ти не можеш витрачати гроші. Нам вкрай потрібен ремонт, інакше ніколи дітей не заведемо.
Вона хотіла все переробити у квартирі. А тоді ще й обирала найдорожчі будівельні матеріали, покликала дизайнера. Я не розумів, нащо все це, квартира і так була в чудовому стані. Взагалі, вважаю, що усі ці витрати – зайві.
Найцікавіше, що відколи мама в селі, дружина відмовляється її провідувати.
– Але ж ти обіцяла мамі, що ми будемо щотижня її провідувати.
– Як ти собі це уявляєш? В мене повно справ, я не можу в селі сидіти.
Ми почали сваритися. Та згодом Віка завжди перепрошувала, казала, що дорога в село її виснажує. Згодом ми доробили ремонт. Насправді я вже давно мріяв про дітей. Почав згадувати про обіцянку народити, коли в нас буде квартира.
– Ти що? Я ще надто молода. Хочу насолоджуватися своєю красою, а не бавити дитину.
Як я не вмовляв – вона була проти. А згодом ще й почала вимагати, аби я більше заробляв, бо нам начеб-то не вистачає.
– Ти можеш працювати в суботу!
– Але коли я тоді буду провідувати маму?
– Ти не мусиш щотижня до неї їхати!
– Заради нас вона переїхала в село, де зовсім нікого не знає. Їй важко, самотньо.
– Нічого страшного, всі старі так живуть!
З кожним днем дружина мене дедалі більше засмучувала. Вона була жорстокою. А потім ще й заявила, що не буде народжувати, поки я не перепишу на неї половину квартири. Мовляв, вона має розуміти, що її не виженуть з дитиною на руках. Та я вже маю сумніви. Можливо, краще нам взагалі розлучитися?
Що мені робити? Слухати дружину чи ні?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!