Останнім часом на просторах інтернету часто можна зустріти вислів: “Ніхто нікому нічого не винен”.
Мене завжди обурювало це твердження, особливо, коли його стали часто використовувати для маніпуляції людьми. Ще частіше я стала чути цю фразу на різних новомодних психологічних тренінгах, де фахівці стверджують, що ми є вільними особистостями й можемо робити те, що забажаємо. Але як же це звучить безглуздо.
Дійсно, ніхто не буде заперечувати, що всі ми унікальні з власними прагненнями і бажаннями, і ми дійсно нічого нікому не зобов’язанні. Але якщо ми вступили у відносини, значить взяли на себе відповідальність і повинні зважати на деякі правила.
Людина – це соціальна істота, яка має бути в оточенні людей. Але суспільство має власні правила існування, які ми повинні підтримувати для того, щоб усі жили щасливо. Те ж саме у стосунках з близькими. Взагалі будь-які стосунки базуються на прийняті чогось і віддачі. Саме це і складає гармонію. Якщо ми нічого не будемо віддавати партнеру й він припинить це робити, хіба ж можна це назвати стосунками?
«Ніхто нікому нічого не винен» і «не слід мати очікування від інших людей» – ця ідея помилкова за своєю суттю і шкідлива, тільки з тієї простої причини, що в цій ідеї немає діалогу, немає взаємодії між людьми, немає домовленостей, відносин. Якщо ніхто нікому нічого не винен, виходить людина може обійтися без іншого. Так можуть мислити лише ті люди, хто не бажає працювати над стосунками, хто звик лише брати від партнера та жити у своє задоволення.
Ось, наприклад, ситуація:
Уявіть себе альпіністом, і як ви кричите: “Гей, друже, я задовбався, я виснажений. Відкріпляю тебе – я тобі нічого не винен.” Винен.
Як Вам така ситуація? Молода жінка, у якої народилася дитина, скаже: «А я нікому нічого повинна і мені ніхто нічого не винен. І тому не буду жертвувати своїм часом, кар’єрою заради дитини ». Багато хто з жінок скажуть, що це неприпустимо. І це логічно, адже наслідки таких заяв не важко уявити. Таке суспільство не життєздатне.
Ми винні своїм дітям, тому що вони нас не просили. Ми в боргу перед батьками, тому що ми їх не просили, але живемо і насолоджуємось життям. Ми винні друзям, бо ми їм дозволили бути саме такими.
Живучи в суспільстві, неможливо не мати очікувань від інших людей, оскільки наші очікування – це одна з основ діалогу, домовленостей. Жити у своє задоволення можна тоді, коли ти не хочеш побудувати міцні та здорові стосунки з власним оточенням.
Чи згідні ви з моєю думкою?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!