Декілька днів тому в мене трапився курйоз з майстрами. Затіяла ремонт у квартирі (бо від попередніх власників залишилися старі меблі, крива стеля та обдерті стіни).
Досить довго шукала хороших майстрів, аби зробити все вчасно та якісно. Гроші для нашої родини не проблема, ми нормально заробляємо. Бо, знаєте, в інтернеті можуть писати одне, а додому приїдуть зовсім інші.
То місяць будуть робити одну стінку, то приїжджатимуть за вільним графіком. А мою колегу по роботі взагалі раз майстри обікрали, добре, що швидко знайшли цих злодюг.
Довго шукала, розпитувала у сусідів, знайомих, родичів. І мені порадили одних чоловіків – батько та син. Подзвонила до них, приємний голос та швидко домовилися за роботу. Вже зранку вони приїхали додому (попередньо взяла на роботі відгул).
Сиділа на кухні, готувала чоловікові та дітям вечерю, посуд помила. Чула, що майстри щось там робили у кімнаті, але не заходила, аби не заважати.
Звісно, лунала з кімнати час від часу соковита лайка, крики. Раз взагалі до мене на кухню вийшов старший чоловік, аби я йому прикурила.
– Я вибачаюся, але у квартирі не палять!
– Та я лиш пару затяг. Чи мені на балкон вийти.
– Краще паліть на дворі.
Майстер косо глянув на мене та щось пробурмотів під носа. Але ж моя квартира – мої правила! Я не дозволю якомусь мужику тут палати, аби ще діти потім дихали тою гидотою.
Замість обіцяних 3 годин роботи вони працювали з 10 ранку аж до 6 вечора. Вже й чоловік от-от мав повернутися з дітками!
Однак, то ще були квіточки. Я вже така сердита, що ледь-ледь стримуюся. І на кухню заходить старший майстер (батько) та питає:
– Господинько, а якийсь перекус буде? Бо ви за день нам навіть кави не запропонували.
– Який ще перекус? Мало того, що ви так довго вовтузитеся в кімнаті вже 8 годин, а ремонт не закінчено. Ще й курили, хоча просила цього не робити. То тепер ще я повинна вам поляну накрити? Ви знущаєтесь?
– Там роботи не початий край. І ми що, повинні на голодний шлунок працювати? Так сил взагалі не буде!
– Знаєте, мені здається, що вам зараз варто зібрати речі та піти геть з моєї квартири. І я вам оплачу тільки 3 години роботи, як ви і обіцяли мені по телефону!
Слава Богу, тоді вже додому прийшов чоловік і сам почав розбиратися з цими горе-майстрами. Звісно, роботу нормально вони не зробили і я не готувала їм навіть бутербродів. І ми наступного дня шукали іншу бригаду.
Але я не розумію одного – чого наші люди такі нахаби? Готові лиш їсти і байдикувати! А головне, що так у Європу пхаємося. Та нас потім поляки, німці та інші засміють!
Вибачте. Даних поки немає.