Збираючи свої речі в сумку чоловік доводив мені, яка я сильна, зможу без нього впоратись, а інша – ні.
– Ти вже життя знаєш! А вона що? Вона не спроможна навіть рахунки сплатити. То що я маю вдіяти? – він говорив це таким тоном, наче це все пояснювало і мало б мене заспокоїти.
І я таки була сильною! З іронічною посмішкою слухала все, що він мені розповідав. Навіть декілька ковких фраз кинула йому. Однак як тільки зачинились двері мені стало так образливо. Я сповзла по стіні і заплакала.
Не пройшло і тижня, як чоловік пішов, прийшла його нова пасія з’явилась на порозі моєї квартири.
– Я не Василь. Я благодійністю не займатимусь. В нас скоро народиться дитина, тому я прийшла за своїм. Все вам не залишу.
– Почекай хвилинку, – я йду на балкон і віддаю старі санчата чоловіка. – Ось, тримай! Так старенькі, але вони дорогі Василю як пам’ять.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Жіночка аж почервоніла вся від обурення. Стояла, тримаючи ті санчата, і почала кричати, що це її квартира, і вона нас по судах затягає.
– Ну тоді я заберу санчата. Має ж мені щось залишитись. А машину хочеш? То я якраз її продаю, можеш купити, всього десять тисяч доларів. Ну тобі звичайно сину пару сотень, не чужі ж люди, все-таки!
З кімнати вийшов старший син і випхав її з квартири.
– Вона ж в курсі, що ти з Василем навіть не одружена? – запитав в мене син. – І що він собі думає? Він ще захоче повернутись, але його вже ніхто не прийме.
Моєму сину Дмитру 22 роки. Він навчається в університеті. Їх тата не стало, коли хлопчики були ще маленькими. Тому, коли Василь з’явився в моєму житті, вони прийняли його, як рідного. І він був їм наче батько. Тут я усвідомила, що зрадив чоловік не тільки мене, а й синів теж.
До того ж ця панянка бігала до нашої квартири, як на роботу. Тикала папірцем про шлюб і кричала, що залишить мене без копійки. А потім різко її візити припинились. І ми з дітьми, і сусіди в під’їзді нарешті видихнули.
Дмитро закінчив університет і переїхав до Бельгії. Там живе, будує кар’єру. Молодший син закінчив школу і теж поїхав до брата. Я радію, що у моїх хлопчиків все добре. Ми часто спілкуємось по відеозв’язку. Я сумую за ними, адже залишилась сама в порожній квартирі, хоча і наповненій теплими спогадами.
Тому коли на порозі з’явився Василь з п’ятирічним хлопчиком я навіть зраділа. Запросила їх в квартиру. І поки Марк грався машинками моїх синів, чоловік зливав мені душу.
– Вона завжди всім незадоволена. Спочатку вона постійно кричала, що вона не такого життя хотіла. Їй не подобалось життя в орендованій квартирі, з коляскою, яку дали друзі. А в січні 22-го вона просто зникла. Я підняв на вуха всіх друзів, поки шукав її. А потім побачив фото. Вона в Португалії відпочиває. Навіть попросила позбавити її батьківських прав.
Я розумію до чого він хилить. Мені стало так приємно чути його каяття. Я так довго чекала цього дня, уявляла що скажу Василю. А на ділі просто раділа чути його голос в своїй квартирі. Насолоджувалась тупотом ніжок маленького Марка.
Сини проти аби він залишався в моїй квартирі та знову був частиною нашого життя. Адже просять згадати скільки болю приніс Василь.
А я не знаю, як вчинити. Хочеться знову стати бажаною, знати, що на тебе чекають. Хочу знову мати сім’ю, не бути однією в цій пустій квартирі. Марко такий світлий і життєрадісний хлопчик. Коли він сміється душа наповнюється теплом. А стосовно Василя, то мені здається, що я пробачила його ще до того, як він попросив. Я відчуваю, що досі кохаю його. І от що робити мені?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!