– Ніна, не зрозумій мене неправильно. Але маю до тебе справу. У нас породілля відмову від дівчинки написала… Хочеш, можу в документи тобі її записати як двійню? Даси дитині хороше життя – запропонувала мені лікарка

Тепер мені вже не страшно розповідати цю історію, бо колись мене за це б і посадити могли. То було у лихі 90-ті. Мене з переймами чоловік повіз у пологовий. Мала народжувати хлопчика. Четвертого. Дуже хотілося дівчинку мати, але як вийшло, так вийшло.

У нас був старший син Дмитро, Якому на той момент виповнилось 6 років і двоє молодших близнят Сергій та Денис. 

Родичі жартували, що нам до повного щастя бракує двійні. А в кожному жарті, як то кажуть… Доля сама так розпорядилася.

Наш Максимко народився швидко, здоровенький богатир. А коли мені медсестра принесла його на годування після пологів, до мене зайшла і завідувачка. Я з нею була дуже добре знайома, ми вчились колись разом і взагалі товаришували.

Пошепки

– Ніна, не зрозумій мене неправильно. Але маю до тебе справу. У нас породілля відмову від дівчинки написала… Хочеш, можу в документи тобі записати як двійню? Даси дитині хороше життя. А то ж її заберуть у дитбудинок і нічого доброго її там не чекає. Я знаю, ти хотіла дівчину… Ти можеш звісно, офіційно, через суди. Але це буде довго. І не факт, що вийде.

Я довго не думала. Погодилась. Відразу. Хоча була в шоці. Не знала, що таке буває в реальному житті. Чоловікові тоді розповіла усе, як є.Він теж був не проти. Лиш родичам ми правди не говорили. Казали, що на УЗД помилились і у нас дійсно двійня була. Мовляв, тоді не видно добре було. 

Я ні разу не пошкодувала, що тоді так вирішила. Оксанка дуже хороша дитина. Вона постійно допомагає нам у всьому. І найсмішніше, що вона і справді на чоловіка схожа: світловолоса і з голубими очима. Її рідну матір ми хотіли знайти, але нам це не вдалось. Оксані теж нічого не розповідали, не хотіли, б вона себе відчувала особливою.

Ми усіх наших дітей любимо однаково сильно і я вдячна Богу, що послав мені її. Адже з хлопцями інколи так важко буває, а вона моя утіха…

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Viktoria
Adblock
detector