Моя мама була дуже непохитна у деяких питаннях.
Ніякої Туреччини чи Греції або ж Болгарії з дитиною тиждень, як то зараз модно відпочивати. Треба місяць бути на морі, не менше!
Де вдова з маленькою дитиною (та 3 котами) візьме гроші жити на морі місяць, мама не думала))
Ну, раз мама сказала, що нам потрібен місяць, то ми йдемо.
Де можна було жити на морі на початку нульових? Звичайно це, Херсонська область, село Більшовик (або ж ще відоме як Приморське).
Відпочинок по системі “all off”, вода відключається 22 години на добу, туалет на вулиці 500 метрів від кімнати, яку ми знімали для 4-х. Мама зі мною та її подруга з донькою. Душ просто холодний. Які там кондиціонери? Нічого!
Пройшов перший тиждень адаптації і я тихо плакала вночі. А потім зайшли вихід – набирали воду у дволітрові пляшки і залишали на сонці на цілий день. Так отримала гарячу воду і ввечері могли спокійно помитися.
Колись ми жили в адміністративній будівлі одного з центрів відпочинку. Це житло було в самому кінці бази, тому ми влаштували “мийку” за цим житлом. Ми поливали один одного пляшки. Не врахували, що на іншому боці паркан, а за ним дорога. Виявилося, що місцеві почали спостерігати за цим процесом здалеку))
Дорога туди і назад була не менш приємною, ніж сам відпочинок. Два дні в потязі, часто в плацкарті, оскільки квитки були в дефіциті, та ще й на верхніх полицях.
З Херсона 120 км на автобусі і потім ще 1,5 км. в дорозі з речами (сумки без коліс) на базу. У дітей свої персональні горщики в рюкзаках)
Все ж таки ми встигли відпочити, а головне дуже схуднути. І хоча повертаючись до Луцька, я за звичкою ще тиждень набирала воду в пляшки, спогади про ті подорожі найніжніші.
Щиро вірю та сподіваюся, що скоро наші Воїни звільнять Україну від нечисті та ми будемо відпочивати разом!
Ніяка Греція, Туреччина чи Болгарія не зрівняються з курортами Неньки-України!