Я зростав у звичайній сім’ї. Ми відвідували церкву раз на рік на Великдень. Та в Бога я завжди вірив, вважав – головне робити добрі вчинки, допомагати тим, хто цього потребує.
Та потім я зустрів Оксану, вона була чудова. Як і я поважала традиційні цінності, мріяла про сім’ю. Коли ми планували весілля я, чесно кажучи, не думав про вінчання. Та це її обурило. Це був перший дзвіночок.
– Вінчання найважливіше, штамп в паспорті – дурниця, головне – засвідчити шлюб перед Богом.
– Ми можемо згодом обвінчатися.
– Ти що? Так не можна! Тоді наш шлюб приречений. Та й мама цього не схвалить.
Тоді мені було байдуже, головне одружитися. Згодом все стало складніше. Ми почали жити з її батьками. Теща примушувала нас щонеділі ходити до церкви, а кожне релігійне свято перетворювалось на суцільне випробовування для мене.
Утім вибору у нас не було, я мовчки все терпів. В нас народився син, звичайно ми його охрестили за всіма правилами. Теща змалку нав’язувала дитині свої релігійні погляди та, як на мене, це вже занадто. Я казав це дружині, а вона цілковито підтримує свою неньку.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Сім місяців тому не стало тестя. Звичайно мені було шкода, адже він був добрим чоловіком. Але тоді почалось найцікавіше. Теща цілий концерт влаштувала на похороні. І взагалі щойно хтось до нас приходив починала згадувати покійного чоловіка і плакати. Це був наче концерт якийсь.
Цьогоріч син так чекав на новорічні свята. Йому все ж 6 років, саме час вірити в дива. Та коли я приніс в дім ялинку, теща зчинила скандал.
– Яке свято! Ми в жалобі! Ніяких столів і шампанського. Не дай Боже хтось прийде і побачить.
Малий страшенно засмутився. Я вирішив поговорити з дружиною.
– Ти розумієш, свята важливі для дітей! Так не можна!
– Мама казала, що ти ані трохи моїх батьків не поважаєш. Не так давно тата не стало, а тобі самі розваги в голові.
Вона ще й образилась на мене. Свята минули без радощів. Мені шкода сина. Він не має зростати в такій атмосфері. Та на мою думку ніхто не зважає. Але що я можу зробити? Скажіть, таке ставлення до релігії нормальне?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!