З чоловіком ми познайомилися в університеті. Він завжди був доброзичливий та веселий. У нас одразу ж виникла симпатія, тому без вагань почали зустрічатися. Через рік він запропонував мені переїхати до нього. Звичайно, що я погодилася. Одного разу, під час розмови, він сказав, що не хоче ніколи одружуватися. Це мене насторожило та засмутило. Адже я завжди хотіла одягнути білу сукню та зіграти пишне весілля. Я його сильно покохала, тому вирішила не зациклюватися на шлюбі. Я завжди себе комфортно почувала поруч з ним. Десь глибоко в душі я надіялася, що з часом він змінить свою думку.
Пройшло чотири роки. Я зрозуміла, що при надії. Мій цивільний чоловік дуже зрадів такій новині. Я думала, що ось тепер він вирішить зробити мені пропозицію. Але час минав, а дій з його боку зовсім не було. На світ появився наш синочок. Але і після появи дитини, мій співмешканець не покликав мене заміж. Мої батьки натякали йому на одруження, але він не слухав нікого. Тоді я знову закрила очі на цю ситуацію.
Минуло багато часу, наш син підріс. Через три роки я знову завагітніла. Все було як колись, цивільний чоловік не поспішав узаконювати наші відносини. Не витримавши, я вирішила поговорити з ним про це. Він спокійно відповів, що на початку наших стосунків, він мене попередив про це. Які можуть бути ще до нього претензії? Після народження другого синочка, я далі була незаміжня. Тоді у мене появилося багато турбот, і знову це питання втратило свою актуальність.
Згодом наші відносини стали погіршуватися. Чоловік почав критикувати мій зовнішній вигляд, страви, які я йому готувала на вечерю, порядок у домі. У нас було двоє дітей, тому всі сили йшли на їх виховання, для себе часу зовсім не залишалося. Я вважала, що в кожній сім’ї можуть траплятися такі негаразди.
Через пів року все кардинально змінилося. Він почав кричати на мене та говорити, що я погано виховую наших дітей та байдуже до них відношуся. Пізніше сказав, що через таку мою поведінку, він скоро знайде собі нову жінку. Його слова мене дуже образили.
Одного вечора, він підійшов до мене і заявив, що хоче розлучитися. Я не знала, що йому відповісти. У мене світ пішов з-під ніг. Він пояснив, що закохався в нову жінку і хоче попробувати з нею побудувати нову сім’ю. Вирішив, що я повинна знати правду.
Я зібрала речі та переїхала з дітьми до своїх батьків. Ось так і закінчився мій десятирічний цивільний шлюб.
Як ви вважаєте, чи потрібно було так довго продовжувати жити з таким чоловіком?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!